"Співпрацювати з НВО дуже зручно, зокрема, тому що рішення ухвалюються практично миттєво: від задуму до початку виробництва може минути всього-на-всього місяць", - говорить відомий польський режисер, оператор і сценарист Марчін Кошалка. На даний момент документаліст виробляє для потужної міжнародної телемережі HBO вже п'ятий фільм. Цього разу темою фільму стане Євро-2012, зйомки відбуватимуться в Польщі, але фінальну сцену режисер, що має завдяки домовленості із польським TVP1 ексклюзивні права на зйомку національної збірної Польщі, хотів би зняти в Києві. "Ідеться не про якісь великі гроші, а про те, що це може стати таким справді історичним прикладом спільного польсько-українського виробництва", - каже Марчін. До речі, його фільм про Євро-2012 стане також першим досвідом співпраці HBO із польським телеканалом.
Далі - переклад виступу Марчіна Кошалки на конференції польських та українських документалістів, що відбулась у рамках Польської Академії Документального кіно 8 жовтня 2011 р. у київському Будинку кіно.
Добрий день!
Я, на жаль, не зможу зробити детальну презентацію. Тут мав би бути хтось безпосередньо з НВО («Ейч-Бі-Оу», кабельна міжнародна телемережа – пер.), найкраще – зі Сполучених Штатів, бо ми такою інформацією не володіємо. Натомість я вестиму оповідь з точки зору автора і співпродюсера НВО. Які загальні вимоги НВО? Які фільми їм подобаються? І чому? Так само я говоритиму з позиції своїх фільмів, які зробив для телеканалу НВО, а не робіт своїх колег. Хоча, звісно, я зроблю легкий нарис цього телеканалу. Говоритиму здебільшого про НВО Polska («Ейч-Бі-Оу Польща»), хоча ситуація постійно змінюється: центральні офіси у Східній Європі фактично що не день переїжджають на інше місце. Якщо ж говорити про документальне кіно, то Польща дуже потужно стартувала, коли кілька років тому Александр Кутеля фактично очолив східноєвропейську філію документального кіно, та й не лише документального.
Взагалі структура компанії дуже проста, це абсолютна протилежність польського телебачення, там усе навпаки. На польському телебаченні 200 секретарок, гаражів, машин тощо, а на НВО нічого такого взагалі немає. Рішення ухвалюють троє людей. Потім відбувається консультація в Будапешті, де розташований європейський офіс. І, власне, Будапешт ухвалює рішення без втручання американців, без Лос-Анджелеса, де розміщується центральний офіс НВО. Ви також знаєте, що компанія НВО купила велику кількість акцій Warner Brothers («Ворнер Бразерс»). Це гігантський кіноринок саме завдяки тому, що телеканал НВО придбав величезні кіностудії Warner Brothers.
Співпрацювати з НВО дуже зручно, зокрема, тому що рішення ухвалюються практично миттєво: від задуму до початку виробництва може минути всього-на-всього місяць. Щось подібне абсолютно неможливе в польських громадських установах, оскільки перемовини тривають місяцями, а польське телебачення – це, прямо скажемо, роман Франца Кафки «Замок». Кількість бюрократів, некомпетентних працівників там просто абсурдна, тому я уникаю співпраці з польським телебаченням. Зараз, на щастя, відбуваються великі зміни – на плюс. Ми, кінематографісти, спостерігаємо позитивне явище: після поразки уряду PiS (Prawo i Sprawiedliwość, «Право і справедливість» – польська консервативна політична партія, яку очолює Ярослав Качинський. – Прим. пер.), польське телебачення нарешті перейшло «в кращі руки». І, власне, культура набуває важливого значення. Тут – перепрошую, але я маю втрутитися у справи польського телебачення – мій товариш Юрек Капусцінський, який певний час очолював найстаршу польську кіностудію Kadr («Кадр»), де знімали свої фільми Єжи Кавалеровіч, Анджей Мунк, знані польські режисери. Власне, Капусцінський став директором TVP2, каналу, що робить ставку на мистецтво. Сподіваємося, що і Капусцінський – насамперед митець, а не чиновник, – і Анджей Фідик, який очолив редакцію документальних фільмів на телеканалі TVP1, принесуть зміни, загальні зміни на польському телебаченні, що після тривалої кризи повертається до документалістики.
Та, власне, я хочу повернутися до справ телеканалу НВО. Найважливішим чинником є те, повторюся, що рішення ухвалюються блискавично. Перший документальний фільм для НВО був вироблений 2007 року, власне, це був мій фільм. Александр Кутеля незабаром переконав американців знімати в Польщі документальні фільми. І тут ми підходимо до ще одного цікавого нюансу: рейтинг, звісно, для НВО має значення, але не є визначальним. Телеканал НВО в усьому світі створює імідж престижу. Це щось на кшталт ексклюзивного автомобіля. Аудиторія НВО – це аудиторія найвищого рівня, за право перегляду треба платити. Це єдиний комерційний телеканал у світі, який взагалі не дає реклами – жодної секунди, що уже доволі престижно. Навіть польське телебачення, що не перериває фільмів рекламними паузами, як це часом роблять інші телеканали, дає рекламні блоки між фільмами. На НВО цього взагалі немає.
Єдиним мінусом у співпраці з НВО є власне низький глядацький рейтинг. Оскільки це платний канал, то аудиторія його апріорі невелика, що для документального кіно погано. Це, власне, те, що одного разу сказав мені Анджей Фідик: сила документальних фільмів у кількості глядачів. Документальних стрічок у кінотеатрах не побачиш. TVP1 – це загальнонаціональний канал, і хороші документальні фільми, важливі фільми… Скажімо, мій найбільший успіх принесла мені перша стрічка: її переглянуло 6 мільйонів людей. Це і успіх режисера, і телеканалу, звісно, можливий завдяки рекламі, але й завдяки великому покриттю. Цього в НВО немає.
НВО треба насамперед сприймати з позиції престижу. Цей телеканал дуже неохоче продає свої фільми, оскільки його політика така: побачите ці фільми тільки у нас, це тільки наше. Під час роботи над моїм першим фільмом НВО для жодне спільне виробництво взагалі не було можливе, та вони поволі поступаються, а я намагаюся також отримувати кошти від інших телеканалів і Польського інституту кінематографії.
2007 року я зробив перший фільм для НВО, дотепер загалом їх вийшло чотири, зараз я працюю над п’ятою стрічкою. Їх не цікавлять короткометражки – лише фільми на годину або й більше. Я не кажу, що НВО робить стрічки сенсаційні, але якщо подивитися на американські фільми, вироблені для НВО (більшість із них мені страшенно не подобаються, але ті документальні стрічки, що отримують, наприклад, «Оскар», це власне виробництво НВО), то тут порушені доволі сильні теми: Jesus Camp («Табір Ісуса», 2006. – Прим. пер.), Murderball («Смертобол», 2005. – Прим. пер.) – фільм про американських регбістів у інвалідних візках, який здобув «Оскар». Це завжди сильні, навіть хижацькі теми. На щастя, в Польщі рішення ухвалює польське керівництво. Американці дуже відкриті. Спочатку вони хотіли, щоб і тут також були «американські» фільми, але потім вони зрозуміли, що в Польщі ринок геть інакший, люди прагнуть іншого погляду, радше мистецького. Тож основні рішення, на щастя, ухвалюють наші люди, поляки.
Утім, загальні вимоги щодо тематики фільмів є. НВО не прийме суперавторську стрічку. Це має бути фільм, що поєднує в собі мистецтво і комерцію. У ньому має бути сильний герой, сильна тема. Як казав Єжи Слядковський, фільм має бути міжнародним завдяки своїй універсальності. Такі фільми, як, приміром, художні роботи Тарковського, найімовірніше, не пройдуть відбору на НВО.
Також трохи розповім про пастки, в які може потрапити митець, що співпрацює з НВО. Я як виконавчий співпродюсер зараз працюю над своїм першим повнометражним фільмом, зокрема, й для НВО, бюджет якого становить понад 1 мільйон доларів. Щодо українців, то американці доволі відкриті, особливо з огляду на те, що в Україні НВО не має покриття. Утім, тематика цікава, хоча з НВО Polska така сама ситуація, що й із польським телебаченням: їх цікавлять лише польські теми, себто суто українська історія їм не підходить. Але український режисер цілком міг би зняти фільм для НВО Polska.
Пасткою НВО є, наприклад, те, що трансляція відбувається з Будапешта, а мені за використання моїх творів не платять. Угорці входять до ЄС, зараз триває судова справа, але в кого найкращі юристи? В американців! Гадаю, представники НВО та Warner Brothers дуже довго відкидатимуть закиди представників Євросоюзу. Це буде багатолітня боротьба за те, щоб НВО платило авторам за використання їхніх творів. Вони розробили якусь феноменальну схему ухиляння від сплати: попри те, що транслюють фільми в країнах ЄС, авторам за це не платять. Наприклад, якщо стрічка виходить в ефір у Польщі, то за використання творів польським митцям платить Товариство з аудіовізуальних прав, але оскільки в цьому випадку трансляція відбувається з території Угорщини – виникає проблема.
Ну і насамкінець, бо не хочу вас знуджувати. Щодо середнього бюджету, то Кутеля колись сказав мені, що бюджет відкритий. Якщо нам запропонують щось надзвичайне, щось, що нас причарує, ми дамо стільки грошей, скільки буде треба. Вам, напевно, відомі художні серіали виробництва НВО, найвідоміші та найдорожчі (зокрема, «Секс і місто». – Прим. пер.), тож очевидно, що цей телеканал на хороший продукт грошей не шкодує. Себто коли йдеться про НВО, найголовніша проблема – концептуальна, а не фінансова. Середній бюджет – це не менш ніж 100 тисяч доларів, наприклад, я для наступного фільму від НВО отримаю 200 тисяч доларів.
Профіль НВО трохи змінився, бо вони мусять поступитися у питаннях виробництва мого наступного фільму, що деякою мірою пов’язаний з Україною – ідеться про Євро-2012. Мені, на щастя, вдалося доволі швидко зреагувати, я придумав проект, – попри те, що й конкуренти не спали, – та скажу, що я першим «облетів» усіх найважливіших осіб, отримав гроші, й уже їх не дістане ніхто.
Не буду зараз розповідати про сценарій фільму через брак часу. Скажу тільки, що це ані фільм-плакат про Євро-2012, ані фільм про історію цілої країни, та в ньому є герої, є певна драма – усе що має бути, принаймні сподіваюся на це. І саме тут НВО мусив поступитися, оскільки дійшло до першого в історії випадку спільного виробництва НВО та польського телебачення. Раніше це було неможливе. Коли я зустрічався з кимось з польського телебачення або з Александром Кутелею, то в нього буквально вкривався плямами і одразу змінював тему. Це були затяті конкуренти, але дивує те, що їхні ринки – абсолютно різні: НВО – це платний телеканал, а польське телебачення – загальнодоступне. Що мені подобається найбільше, то це те, що й поляки навчилися швидко реагувати. Євро-2012 – це історична подія, що не повториться протягом найближчих п’ятдесяти років. І, власне, рішення щодо фінансування мого фільму були ухвалені дуже швидко, мені не опиралися в жодній інстанції. Усі ті, з ким я розмовляв, знали, що треба дати грошей на цю справу. І найкраще, що всі вони поступилися: представники польського телебачення сказали, що, гаразд, хай буде НВО, а НВО відповів, гаразд, хай буде польське телебачення, у нас немає іншого виходу. Річ у тім, що польське телебачення має право на зйомки і трансляцію матчів Євро-2012, тож якби вони не домовилися з НВО, американському каналу довелося б взагалі вийти з гри.
Отже, йдеться про перше в історії спільне виробництво НВО та польського телебачення, також у цьому проекті братиме участь іще один канал. Мій доробок свідчить про те, що це буде фільм критичний, а не рекламний. Саме завдяки цьому мені було доволі легко отримати гроші з державних установ, наприклад, з Інституту кінематографії, Інституту Адама Міцкевича, громадського телебачення. Тут проблем не виникало.
І ще одна річ. Я хочу в Києві зняти велику фінальну сцену. І попри те, що гроші теоретично в мене є… Поляки відкриті – і НВО, і польське телебачення, а тут не знаю, з ким розмовляти про те, щоб залучити українців до виробництва цього фільму. Ідеться не про якісь великі гроші, а про те, що це може стати таким справді історичним прикладом спільного польсько-українського виробництва. Можливо, також цікавою ідеєю є створення серіалу. Польське телебачення зацікавлене у 5-серійному серіалі, що складатиметься з моїх матеріалів, бо відзнято вже так багато! Можливо, варто й тут оголосити конкурс на п’ять фільмів? Щоб це був один блок, який би складався з п’яти повноцінних короткометражних стрічок. Було би цікаво залучити Україну до роботи над серіалом, не комерційним, а повноцінним документальним: п’ять серій з Польщі, п’ять – України. Але, як казав Кшиштоф Копчинський, не можна ходити з простягнутою рукою: Україна мала би сама вкласти гроші у ці п’ять серій.
Дякую за увагу!
Переклад – Ксенія Харченко
Джерело фото - тут