"Ера «Post-truth»: Як зрозуміти що реально, а що ні?" - тема публічної дискусії, яку організують журналісти "Громадського радіо", щоб обговорити різні аспекти такого явища, як "постправда". Детальніше про це - у блозі Ірини Славінської.

Поява в ефірі "Громадського радіо" 7 листопада Петра Симоненка спричинила резонанс у суспільстві, зокрема й у соцмережах. Навіщо надавати трибуну людині, яка роками вправно торгувала довірою частини громадян і продовжує транслювати антиукраїнські меседжі? Наше радіо – місце, де заборонено забороняти, тож і у Симоненка є право бути почутим, виправдовуються журналісти. Свою оцінку цього казусу дає експерт Інституту масової інформації.

Шукати ефективні моделі підтримки проектів, що створюють культурний контент, чи позбавлятися їх як непотрібних нахлібників? Це завжди питання пріоритетів медіаменеджменту та професійного хисту, переконана головна редакторка часопису «Антиквар». У своєму блозі вона аналізує, чим загрожує закриття проекту про культуру на одному із найпопулярніших українських онлайн-ресурсів.

У вересні 2017 року «Громадське радіо» розпочинає їздити по всіх великих містах України. У кожному з міст частина колективу працюватиме у виїзній студії упродовж кількох днів. Ефіри будуть присвячені життю міст, взаємодії місцевої влади з активістами.

«Всё сейчас полярно у нас в стране: люди делятся на сторонников русской весны и сторонников Украины. Первые выбирают СМИ явно пропагандистские для них, вторые выбирают пропагандистские ресурсы для себя. Мне кажется, задача качественной журналистики - давать ответы всем аудиториям, независимо от их политических взглядов», - уверен Алексей Мацука, журналист «Общественного ТВ Донбасса», один из организаторов Donbass Media Forum.

«На одинадцятому році життя часопису «Антиквар» ми вирішили перейти на українську мову. Наші рекламодавці висунули відповідні умови — для них був принциповим друк статей в журналі українською. Коли є запит на україномовний контент, навіть таке нішове видання, як наше, яке спрямоване на пострадянський простір, може перейти на українську», - пояснює причини «українізації» журналу Ганна Шерман, головна редакторка часопису.

«Від того, як добре і як опрацьовано ми говоримо про Голокост, залежить, що наші діти та онуки читатимуть про події АТО, про досвід Євромайдану, про інші кризові речі, які переживає країна», - переконана Ірина Славінська, авторка та ведуча «Громадського радіо». Замислитися про важливість обговорення Голокосту, зокрема й шляхом дискусії у ЗМІ, журналістку змусив перегляд фільму режисера Ахтема Сеітаблаєва «Чужа молитва».

«На жаль, ці речі (безпека масових акцій 9 травня) не залежать від ЗМІ, журналістів, від лідерів публічної думки. Ці речі залежать від влади. Перед урядом стояв дуже простий вибір – заборонити через суд усі ці «шествия бессмертных полков» або дозволити те, що відбулось. У першому випадку, російське телебачення про нас би казало, що ми – нехороші. Проте, вони про нас це говорять вже багато років», – переконаний Олександр Михельсон, політичний оглядач.