У Юлії Анатоліївни є всі підстави бути упередженою до вчителів: вона жила й росла в будинку педагогів. Та обираючи, кого сварити, робить усвідомлений вибір на користь тих, хто телеуроки знімав.

Бути вдячним комусь абстрактному складно, тому за час карантину серед українців не прижилася традиція аплодувати лікарям. Ну це ж не якийсь лікар Комаровський до майданних часів. Зате українці вправні в пошуку винних – тим паче, що хтось на тижні обов’язково підвернеться. У випадку «Всеукраїнської школи онлайн» публіка зробила винними вчителів за їхні помилки. Минуло пару тижнів телеуроків – і хвиля хейту на адресу вчителів уже неактуальна. Юлія Анатоліївна пропонує поговорити про основні баги телепроекту, який так і не став помічним для учнів.

Провал уроків, як і цей світ, стоїть на трьох китах. Це поспіх, який звів нанівець хорошу ідею; непрофесіоналізм продакшену фрілансерів, що взялися за реалізацію проекту; та насамперед відсутность попереднього дослідження щодо необхідності запуску проекту. Лише 5,5% школярів відвідували уроки на українському телебаченні, згідно з даними панелі Nielsen. Очевидний висновок – перед тим, як щось говорити і щось робити, важливо подумати, бо стихійні рішення завжди дорого обходяться платнику податків. Якщо для новорічної промови преЗедента проводять фокус-групи, щоб підібрати кожне слово для свого електорату, то чому б цього не робити для більш важливих справ?

Та, як можна зрозуміти, більшість уроки не дивилася, тому вони їх влаштовують як чергова стихійна ініціатива Зеленського, яку реалізують люди з оточення Володимира Олександровича, для яких більш близький формат «Ліги сміху».