Досить часто українське телебачення забуває про глядача, про свого головного partner in crime, про того, хто приносить частку і рейтинг продюсерам телеканалу та окремо взятого проекту. Телебачення, якщо порівнювати зі спортом, має свої правила та в дечому вони дуже схожі - взаємний обмін енергетикою. А для цього спортсмену, як і співаку, який вийшов на сцену, потрібно викладатися і бути щирим у своєму бажанні перемогти. І от 10-й сезон «Голосу країни» непомітно нівелював цінність глядача, щирості та цінності самої перемоги в талант-шоу.

Цілий сезон «най-най-най-шоу» на «1+1» переконували глядача про його цінність і цінність голосу за свій голос країни, і тут же на рівному знецінювали їх значення неприкритою радістю просування своїх протеже. Тих самих «як його звати?». Обурення, яке висловлювали українці в інстаграмі талант-шоу адміни прибирали, і раз за разом, непомітно для себе зменшували армію прихильників.

Шоу може скільки завгодно бути високотехнологічним і неповторним на телеринку - все це зайва підстава для бахвальства та додаткова робота для піар-відділів. А що це для глядача, ці всі супер-супер інновації з діджиталізацією?

«Конкуренція - потужний спосіб розкрити найвищий потенціал людини». Проте конкуренція на телевізійному ринку не має права так нехтувати цінністю глядача, увага якого фактично і є підтвердженням цінності телепродукту.

Вам залишається лише написати свою відповідь, чому ви не прийшли на фінал «Голосу країни» в день і час, коли українське телебачення не може запропонувати нічого ефектнішого.