«Групове інформаційне зґвалтування» українськими телеканалами, схоже, закінчилося, як для потерпілої Нелі, яку катували та зґвалтували в Кагарлицькому відділі поліції, так і для глядачів, заради яких журналісти залазили в кожну шпарину, аби вразити «ексклюзивними» подробицями.

Випуск «Говорить Україна» виявився не готовим до викладу інформації, зосередившись на надмірному та неусвідомленому відбілюванні обвинувачених працівників поліції Кузіва та Сулими, не соромлячись вставляти кадри п’яного батька Сулими, який під дією алкоголю навкарачки переконував журналістів ТРК «Україна» в невинуватості свого сина. Я так розумію, що почуття поваги колективу програми не видають у базовому комплекті. Зневага — наше все.

У «Стосується кожного» на «Інтері», хоч і мали в запасі шість днів, теж не підготували Андрія Данилевича до нешаблонного розгляду складної теми. Розгубленість ведучого давалася взнаки щоразу, коли він розпитував маму, Нелю, її свекруху, й питання не розкривали неврахованих подробиць, вони стигматизували тему насильства, підсвідомо приписуючи потерпілій негативні особливості, ага, ті самі давно закладені в культурі українського телебачення. Ну не можуть же врешті-решт поліцейські ґвалтувати в кабінеті жінку, бити її та вдягати протигаз просто так!? Правда! Щось точно не так із Нелею. 

Знаєте, для себе я зрозуміла: програму, що «Стосується кожного», і що «Говорить Україна» раніше, «рятували» учасники, які, як правило, виходили на пікові емоції — крик, плач, сварки та іноді бійки, в кадр потрапляли обличчя переляканої масовки. У випадку з темою Кагарлика нічого, що раніше «працювало» на «успіх» випуску, не було. Гола правда жінки, ошелешеної та забитої насильством, про яке в Україні потрібно розтрубити з усіх прасок, бо діла не буде. (хочу помилятися, дуже), плюс психологічне виснаження від частоти інтерв’ю, під час яких хочеш не хочеш, а відбувається ретравматизація. Та хто ж про це думає, коли так потрібен екслюзив?

У цих програмах явно рятівним колом була криміналістка Ганна Маляр, а безпорадність Суханова та Данилевича має бути предметом для аналізу продюсерів та керівників телеканалів про необхідність присутності в розгляді подібних тем жінки. І тут Крапівіна точно натякає не на себе.