З 1 жовтня на «UA:Першому» стартує новий сезон. Керівництво каналу запланувало безліч проектів, яких до цього часу ніколи не було в ефірі. Один із основних напрямків роботи суспільного мовника - програми просвітницького характеру.

«З технічної точки зору зараз журналіст робить все бігом і одночасно, бо ж майже все транслюється в прямому ефірі, і якщо ти зволікатимеш, то твоє ЗМІ пастиме задніх. Фактично немає більше такого, що ти пішов, зробив запис, написав текст… Але змінюються і сутнісні речі, тому що люди, які раніше готові були читати і слухати годинами, тепер хочуть мати все дуже швидко і коротко, особливо молоде покоління. Ніхто не буде читати твою довгу статтю, якщо вона являє собою лише текст – ти повинен зробити її мультимедійною», – говорить головний редактор Київського бюро Радіо Свобода Інна Кузнецова.

«Головне – це те, що ми ніколи не цікавилися ніким, крім себе. Що пересічний український читач і журналіст, по-перше, мають пам'ять акваріумної рибки, а по-друге, мають обрій акваріумної рибки, яка нічого не бачить за кордоном скла, через яке вона дивиться. Це нормальний колоніальний синдром. Багато хто переконує, що тут не було колонії, що це була органічна частина імперії і таке інше. Це неправда», – говорить журналіст, публіцист, теле- і радіоведучий Віталій Портников.

«У нас був план стати лідером, і минулого року ми це завдання виконали: вперше за 10 років «Плюси» повернулися до лідерства по всіх комерційних аудиторіях, по великих містах і по країні. Зараз у нас інший план – стати бізнесом. А стати бізнесом за цієї шаленої конкуренції, існування великої кількості медійних груп, – безперечно, виклик. І тут доводиться змінювати середовище, – говорить генеральний директор «1+1 медіа» Олександр Ткаченко. – У цьому плані ми координуємо дії з колегами по індустрії. Приміром, було зроблено кроки в зону платної дистрибуції в кабелі, коли ми почали вперше отримувати кошти від кабельних мереж. У нас з колегами є певний план дій – сподіваюсь, що спільними зусиллями ми за рік-півтора зможемо його здійснити, аби, власне, повернути логіку в існування телевізійної індустрії. А це має бути логіка бізнесу в першу чергу».

«В политике взяли верх шоумены, и абсолютно логично, что они теперь ведут программы. Политики системные, серьезные – они не любимы обществом так же, как здоровое питание. Судя по результатам выборов, общество хочет вкусно дохнуть— от пончиков, фастфуда, буженины, чипсов и химического «сока». Все знают, что нужно питаться правильно, но хочется же совсем другого!» – говорит журналистка, главный редактор газеты «Зеркало недели» Юлия Мостовая.

«Чи потрібно на час військових дій в країні вводити спеціальні правила для журналістів? «Ні. Має бути змагання. Чиновники і влада мають не пускати, а журналісти мають прориватися. Така доля усіх журналістів. Яка надія чиновників? Щоб не було журналістів як класу. Щоб не було незручних запитань, щоб не було підстав для знущань над чиновниками у ЗМІ… Але під час війни ситуація загострюється. Ідеал військового чиновника – взагалі журналістів зупиняти за 100 км від лінії фронту. Але якщо журналіст зайшов на заборонену територію, він робитиме свою справу. І треба розуміти: якщо він потрапляє туди, куди не можна потрапити, то не несе відповідальності ніякої. У цьому завжди винен чиновник: не закрив шпарину», – говорить Микола Вересень, журналіст, теле- і радіоведучий.

Руководитель украинского «Интерфакса» — о работе информагентства в эпоху соцсетей, средней температуре по палате украинской журналистики, об убийствах Гонгадзе и Шеремета. Интервью в рамках спецпроекта «Журналистика независимой Украины: первые 25 лет»