"Інколи, працюючи над репортажем, творчість бере гору над власне подією",- згадує часи своєї роботи репортером ТСН на "1+1" Костянтин Грубич. "Зараз я розумію, що то було порушення. Мене послали знімати сюжет під Верховну Раду. Була зима, більше -20 градусів. І там пікет, студентів 10-15 стояли. Це було пов'язано з Юлією Тимошенко, але ще далеко до нинішніх подій. Вони стоять, а я думаю: "Що ж я покажу в ефірі?". Тому що події як такої нема, а я знаю, що мені треба видати сюжет. І я їм тоді кажу: "Що ви отак стоїте, похнюпились?! У вас же є якась емоція! Чого ви сюди прийшли?!". І ці діти почали кричати, скандувати, і було так активно, що у глядачів мало скластися враження, що в Києві - ціла подія. А потім інші камери почали під'їжджати, і всі канали зняли те, що я зрежирував. Я свої творчі амбіції на той момент задовольнив. І тоді ж зрозумів, що мабуть, щось не так роблю",- розповідає відомий журналіст та екс-ведучий "Знаку якості". Отже, з якими складнощами стикаються телевізійники та журналісти друкованих видань, готуючи репортаж? До чого частіше спонукає робота саме над цим жанром: "тупо передати що є" або зрежисерувати подію? І чи вартує підготовка класного репортажу порушення журналістських стандартів? Про це у першій частині свіжого випуску нашого проекту "Летючка" дискутують журналісти Костянтин Грубич, Наталя Гуменюк, Олег Криштопа і Тетяна Іваночко.
Коротка інформація про учасників дискусії:
Наталя Гуменюк
Журналіст-міжнародник. З 2001 по 2011 рр. працювала на Новому каналі, ICTV, 5-му каналі, К1. З 2007 р. по 2010 р. очолювала міжнародний відділ телеканалу "Інтер". У 2011 р. була шеф-редактором проекту «НАШІ», «Інтер». Викладає курс «Міжнародні медіасистеми» у Києво-Могилянській школі журналістики. Є активістом громадського руху «Стоп Цензурі!». Наразі співпрацює з низкою українських та закордонних ЗМІ, веде блог www.sofarsoclose.net, висвітлюючи події у країнах Сходу і не тільки. Брала участь та стала одною з переможців конкурсу художнього репортажу «Самовидець». Її репортаж увійде в збірку київського видавництва «Tempora», яке й провело конкурс.
Костянтин Грубич
Журналіст, телеведучий. Почав друкуватись у пресі з 1982 року, ще під час навчання в середній школі. З 1989 р. працює на ТБ. Був автором та ведучим багатьох програм, зокрема «Не всі вдома», «Смачна країна», «Глухоманія» на «1+1». З 2007 по 2012 рр. – керівник та ведучий проекту «Знак якості» на «Інтері». У серпні 2006 р. став лауреатом національної премії «Телетріумф» як кращий журналіст-репортер року.
Тетяна Іваночко
Журналіст. Ще під час навчання у Запорізькому національному університеті підготувала репортаж про перегони страусів, завдяки якому її помітили в редакції «Газети по-українськи» та запросили на роботу. З 2010 р. – штатний журналіст цього видання. Також час від часу готує репортажі для щотижневика «Країна».
Олег Криштопа
Письменник і журналіст. У 2004-2007 рр. – один із авторів проекту розслідувань "Закрита зона". Зараз – журналіст програми «Час. Підсумки» на 5-му каналі. Є автором 4 книг прози. Брав участь та став одним з переможців конкурсу художнього репортажу «Самовидець», організованого київським видавництвом «Tempora». Його репортаж «Україна. Масштаб 1:1» зайняв перше місце у конкурсі і вийде у 2013 р. окремою книжкою.
