"Ти журналіст чи хто?" - "А у вас день народження чи як?" - такий діалог відбувся між Костянтином Грубичем та Володимиром Оселедчиком 23 листопада 2004 року, на другий день Помаранчевої революції. Пан Оселедчик (тоді - виконавчий продюсер "1+1") справді святкував свій день народження, а кореспондент ТСН Костянтин Грубич повернувся до редакції з Майдану, де разом з оператором Романом Сукачем другий день поспіль спостерігав, як розпочинались події, тепер відомі як Помаранчева революція. Знаючи тодішню інформаційну політику свого рідного каналу, Костя розумів: те, що відбувається на Майдані, - небачене і напевно матиме історичне значення, але в ефірі "1+1" це точно не покажуть. Незважаючи на це, журналіст та оператор "Плюсів" годинами знімали на Майдані, а для того, щоб взяти загальний план і зафіксувати, наскільки багато людей прийшли протестувати проти фальсифікації президентських виборів, опинилися на сцені, звідки виголошували свої промови Ющенко, Тимошенко та решта тодішніх опозиціонерів. Так журналіст ТСН став одним з героїв подій, про які готував (точніше на той момент лише мріяв підготувати) репортаж. Отже, з одного боку, репортажист мусить залишатись осторонь подій. Але часто неминуче стає одним з учасників сюжету, про який пише або знімає. Як бути у таких ситуаціях? Про це у черговій частині другого випуску "летючки" міркують Костянтин Грубич, Наталя Гуменюк, Тетяна Іваночко та Олег Криштопа.