Які зміни відбулися в українській медіасфері за чотири роки президентства Петра Порошенка? Якими є перші результати тих реформ, які протягом цих років вдалося реалізувати в галузі ЗМІ? І яку роль у цих змінах зіграв особисто президент? На ці та інші питання відповідають учасники спецпроекту «Відеотеки»: Зураб Аласанія, Оксана Романюк, Матвій Ганапольський, Катерина Горчинська та Ігор Розкладай.

25 травня 2014 року в результаті позачергових президентських виборів народ України обрав своїм лідером Петра Порошенко. Новий президент очолив постмайданну Україну, яка пережила спочатку анексію Криму, а потім внаслідок військової агресії Росії була втягнута у війну на Донбасі.

Незважаючи на те, що Україна є парламентсько-президентською республікою, практика переконливо доводить: особистість президента, його політична воля, його пріоритети – все це так чи інакше має вплив на перебіг реформ, зокрема й у медіасфері. А тут, здається, з часів ще президента Леоніда Кучми мало що змінювалося, тому що більшість українських ЗМІ були і залишались на момент 2014 року власністю олігархів.

Отже, які зміни відбулися в українській медіасфері за ці чотири роки? Якими є перші результати тих реформ, які вдалося реалізувати в галузі ЗМІ? І яку роль у цих змінах зіграв президент Порошенко? На ці та інші питання відповідають учасники спецпроекту «Відеотеки».

Зураб Аласанія: «Є Порошенко медійний, який декларативно підтримує Суспільне»

Кардинальних змін у сфері ЗМІ поки немає, але сама поява на медіаринку Суспільного мовника вже відчутно змінює загальну картину, переконаний голова правління Національної суспільної телерадіокомпанії України Зураб Аласанія. Він каже, що знає це точно: хоч комерційні мовники не вважають Суспільне своїм конкурентом, але вони вже зараз зважають на існування Суспільного на ринку, плануючи свою стратегію розвитку.

Сам пан Аласанія та його колеги невтомно продовжують пояснювати політикам і чиновникам, що Суспільне – не просто телеканал, а інституція з певною місією. Політикам та чиновникам треба дати час для усвідомлення того, що правила змінилися, що цей канал більше не є кишеньковим і можливість користуватися на своїх правилах 20 хвилинами ефіру більше не є актуальною, говорить Зураб Аласанія. Що ж стосується Петра Порошенка, то «декларативно він підтримує Суспільне», але справжнього розуміння, що таке Суспільне і навіщо воно потрібне українцям, президент не має, вважає наш співрозмовник.

«Порошенко є плоть від плоті української політики. Я розмовляв із ним один на один. Розуміння Суспільного як такого у нього немає»

Оксана Романюк: У плані медіареформ зараз ми спостерігаємо консервацію та відкат

Після Революції гідності завдяки активній участі експертного середовища парламент прийняв основні та довгоочікувані реформи у медіасфері, серед яких – запуск Суспільного мовлення, на яке Україна чекала понад 20 років. Період пожвавлення та оптимізму тривав до кінця 2015 року, після чого, на думку виконавчої директорки Інституту масової інформації Оксани Романюк, наступив період консервації та затишшя. «І вже у 2017 році ми спостерігали певний відкат у втіленні реформ», – констатує вона.

Крім цього, нагадує медіаекспертка, президент Порошенко так і не позбувся 5-го каналу, хоча за європейськими стандартами політик із таким статусом не повинен бути власником ЗМІ. Залишившись медіавласником, чинний президент посприяв збереженню старих правил гри на ринку. А зараз, напередодні чергової президентської кампанії, Оксана Романюк не виключає, що бажання залишитись власником 5-го каналу може зіграти з Петром Порошенком поганий жарт і стати одним із чинників, які призведуть до його можливої поразки у виборах (у разі, якщо він змагатиметься за президентське крісло вдруге).

«На жаль, медіаолігархізація залишається одною з ключових проблем»

Матвій Ганапольський: «В заслугу и президенту, и Верховной Раде можно поставить то, что они не стали подминать медийный рынок»

«Я понимал, что приезжаю в страну достаточной свободы слова… Поэтому я здесь и оказался», – каже журналіст Матвій Ганапольський, який понад 35 років пропрацював у російських ЗМІ, а три роки тому повернувся жити й працювати до України, де народився.

За цей час пан Ганапольський, нині ведучий Прямого каналу, встиг попрацювати на декількох телеканалах, предметно вивчив реалії українських медіа та визначив одну головну проблему тутешньої журналістики. «В украинском медиапространстве есть только одна вопиющая проблема – это маленькие зарплаты сотрудников, которые работают в СМИ. Это не потому, что существует какой-то заговор против СМИ… По всей видимости, когда-то, когда уровень экономики станет больше, то и зарплаты станут больше», – розмірковує журналіст.

Незважаючи на цю прикру обставину, телеведучий Прямого каналу зізнається, що йому й досі комфортно та приємно працювати в Україні, оскільки «страна идет в Европу и в НАТО. Вроде это не имеет никакого отношения к медиа, но ты понимаешь, зачем ты работаешь. Во всяком случае я для себя взял такую идею».

Разом з іншими учасниками нашого спецпроекту Матвій Ганапольський зауважив один з найбільш відчутних прорахунків адміністрації Петра Порошенка: влада мало роз’яснює, в тому числі й журналістам, що вона робить і чому.

Які є реальні плани завершити війна на Донбасі, як ми можемо активніше рухатися до Європи і питання перспектив стати повноцінним членом НАТО – ось три питання, відповіді на які журналіст Прямого каналу хотів би отримати від президента Порошенка сьогодні.

«Если у кого-то будут к Порошенко претензии, надо подавать в суд»

Ігор Розкладай: «Президент не є настільки відкритим, наскільки нам би хотілося»

Чи стала влада загалом і президент зокрема відкритішими? «Мені здається, що коли Порошенко став президентом, він все ж таки достатньо сильно поставив навколо себе фортпост безпеки, я б сказав. Це видно по тому, що вулиця Банкова є фактично закритою. Видно, що страх є. Певною мірою, я розумію цей страх, тому що є війна… Інше питання – що це не означає, що не треба спілкуватися з пресою. Мені здається, що такого спілкування недостатньо», – відповідає медіаюрист Ігор Розкладай.

Чи варто чекати на те, що Порошенко стане українським Трюдо? Ні, оскільки Петро Порошенко є «продуктом своєї епохи», це неможливо в силу великої кількості різних факторів, переконаний наш співрозмовник. Можемо тішитися з того, що нинішній президент не є закритішим за своїх попередників.

Міркуючи про зради й перемоги адміністрації Петра Порошенка, Ігор Розкладай наголошує на банальній, але беззаперечній істині: суспільство має таку владу, на яку згодилося. Не подобається? Будьте більш активними, вибирайте нову владу, шукайте нових політиків, допомагайте їм увійти в органи держуправління, закликає експерт Центру демократії та верховенства права.

«Журналістські розслідування про опозицію зараз є не менш важливими, аніж сам президент»

Катерина Горчинська – Петру Порошенку: «Припиніть брехати своєму народу!»

Жодна з хронічних хвороб українського медіапростору за чотири роки президентства Петра Порошенка не була вилікувана, і навіть адекватної діагностики часто не було проведено, стверджує виконавча директорка ГО «Громадське телебачення». «А по-друге, президент має не лише політичну волю, а й здатність задавати рамку дискусії в країні і дуже великий політичний контроль над тим, які рішення ухвалюються, оскільки він є тією людиною, яка контролює більшість у Верховній Раді», – нагадує Катерина Горчинська. Маючи такі важелі впливу, нинішній президент так і не спромігся запровадити ані нову дискусію у суспільстві, яке суттєво змінилося після Революції гідності, ані нові правила гри на медіаринку, вважає менеджерка «Громадського ТБ».

Наша співрозмовниця не впевнена, що запуск Суспільного мовлення варто записувати на рахунок перемог, що відбулись в інформаційному просторі протягом каденції Порошенка, адже закон «Про суспільне мовлення» був проголосований ще у квітні 2014 року, тобто до власне президентських виборів, які виграв Петро Порошенко. Втім Катерина погоджується із думкою інших учасників нашого спецпроекту: попри те, що Суспільне поки не має тої ваги, яку мусило б мати для формування порядку денного, сам факт його запуску (як і функціонування незалежного «Громадського ТБ») створює підґрунтя для зміни всієї системи у майбутньому.   

 «Для нього спокуси олігархічного ладу виявились занадто солодкими. Він не став президентом власних обіцянок. Він не став людиною, яка домоглась деолігархізації країни, зокрема очищення медіапростору, що він міг би ініціювати, продавши 5 канал. Він такої обіцянки не давав, він казав, що збереже 5 канал як фактично історичну цінність, але саме продаж цього телеканалу був би сигналом про те, що на цьому ринку йдуть реальні зміни, і він починає з себе»,­– вважає Катерина Горчинська.