Спецпроекти
  • 08 серпня, 14:54

Курс «Конструктивне висвітлення українських реформ у регіонах»— буде включати 5 тем про конкретні реформи.

У кожній темі ми інтерактивно пояснимо цілі реформи, відповідальні органи влади для прийняття рішень, типові помилки та маніпуляції при висвітленні реформи і дамо поради щодо конструктивного висвітлення.

 Коли я побачу те, що мені обіцяють? Як насправді триває медреформа Супрун?

 2019 рік. Серпень. Від старту активної фази медреформи минув рік.

Свого сімейного лікаря обрали понад 28 мільйонів українців.

МОЗ цитує дані соціологічного дослідження про те, що своїм сімейним лікарем задоволені 70 % опитаних, тим часом як у фейсбуку між прихильниками і противниками реформи тривають бойові дії.

То що ж відбувається насправді?

Медична реформа в Україні

Перше й найголовніше: змін наразі зазнала лише сімейна медицина. Вузьких фахівців реформа торкнеться з 2020 року.

Тому претензії на кшталт «Що то за ваша реформа, коли я досі плачу кешем за прийом ЛОРа?» та «Чому мушу збирати на операції, коли мені мають зробити безплатно?» прямо не стосуються реформи. Хоча претензії цілком логічні. Толерувати хабарництво і втрачати близьких — явно не те, як ми хочемо жити. Але реформувати таку величезну систему за рік чи менше — непросте завдання. «Ми не могли все [всі рівні меддопомоги] почати в один день. Якби могли, ми би це зробили. Це було фізично неможливо, — розповідає заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк. — Лікарні не були готові, не були перетворені на підприємства. Електронної системи не було. А без електронної системи ми нічого не починаємо, бо хочемо, щоб усе було прозоро й автоматизовано, без рішень чиновників. Тому план був поетапним. Лікарні заходять у реформу у 2020 році. Це складніший організм, там проблем назбиралося більше».

 

 

 

За словами Ковтонюка, те, через що ми жаліємося на нашу медицину, зазвичай зосереджене саме в лікарнях. Там їх реформування займе більше часу й буде складнішим. «Думаю, не рік, а кілька», — припускає заступник міністра.

То що ж змінилося вже?

1. МИ МОЖЕМО ОБИРАТИ СОБІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ, ДЕ Й КОЛИ ЗАХОЧЕМО

Раніше ми були «прив’язані» до прописки, а країна була поділена на дільниці. За кожною дільницею було приписане певне населення. Наприклад, кілька вулиць, які мав обслуговувати один лікар.

Але чи було так? Ні, далеко не всюди. Авторка цих рядків про існування сімейного лікаря, який мав би її обслуговувати, дізналася аж із початком медреформи, коли почали пояснювати, яку систему хочуть міняти.

Та й чи живе вся країна за місцем прописки? Питання риторичне. Лише в Києві офіційно зареєстрованих мешканців майже три мільйони. Неофіційно нібито чотири. Це означає, що гроші за некиян, які живуть у Києві, отримували лікарі за місцем їхньої прописки. Тобто людей немає, а гроші приходили. Однак людина не могла просто так піти до комунального лікаря в Києві, бо її податки за послуги медиків надійшли в інше місце, куди вона прописана.

 

Ця система була чудовим ґрунтом для «подяк» і хабарів лікарям у кишені.

Але з 1 січня 2019 року це змінилося по всій країні. 97 % комунальних медзакладів перейшли на нову систему й ми отримали право вибору.

І прописка жодного значення вже не має.

ЯК ЗНАТИ, ДЕ МОЖНА ВИБРАТИ ЛІКАРЯ І В КОГО ЩЕ Є МІСЦЯ

Заходите на офіційний сайт Національної служби здоров’я (фактично вона стає основним гравцем у медреформі). Там є розділ Е-дані. Клікаєте.

Перший номер у списку — Електронна карта місць надання первинної медико-санітарної допомоги. Клікаєте. Зліва одразу видно, стільки українців підписали декларацію із сімейним лікарем. Станом на 28 липня 2019 року це 28 мільйонів. Дані оперативні.

 

Відкриваєте карту. Вона завантажується не одразу, трішки треба почекати.

Зліва ви побачите список фільтрів. За їх допомогою можете подивитися інформацію щодо сімейних лікарів і педіатрів у будь-якій точці України. Наприклад, ви ще не обрали свого лікаря або хочете його змінити. Але не знаєте, до кого йти, який медзаклад співпрацює з НСЗУ й може укладати декларації. Тоді у фільтрі обираєте бажаний населений пункт. Наприклад, Тернопіль. Далі нам потрібен медзаклад, який має договір із Національною службою здоров’я. Бо немає договору — безоплатно в сімейного лікаря / педіатра / терапевта ви обслуговуватися не зможете.

Тому ставимо галочку «з договором». Далі можемо обрати тип власності. Наприклад, хочемо безоплатно обслуговуватись у лікаря-ФОПа чи у приватному медцентрі. Або тільки в державному закладі. Це звузить пошук. Можете галочки й не ставити тут.

Якщо вас цікавить тільки один конкретний медзаклад, можете обрати його теж у фільтрі. Він з’явиться у списку.

Щоб зовсім деталізувати, можна у фільтрах також обрати спеціалізацію лікаря й навіть обрати його за прізвищем.

Все, тепер можна дивитися на дані, які нас цікавлять. Правий верхній кут на екрані показує, скільки ж людей обрали в Тернополі свого лікаря: майже 200 тисяч.

Поруч бачимо інформацію, що є 23 амбулаторії і 180 лікарів. Унизу бачимо деталізовану статистику: скільки з них педіатрів, терапевтів, сімейних лікарів, яких пацієнтів у системі найбільше, якого вони віку і статі.

А тепер — найцікавіше. У «підвалі» карти, нижче, є кілька стовпчиків із даними. Зліва — які медзаклади є в системі. У Тернополі таких чотири. Середній стовпчик — це список амбулаторій із номерами телефонів і адресами. Так можна обрати найближчу до дому амбулаторію, наприклад.

І справа є список лікарів, які є в системі й набирають чи вже набрали пацієнтів. Там видно їхню спеціальність і те, наскільки вони популярні. Зверху — лікарі з найменшою кількістю декларацій, знизу — з найбільшою.

Це хороший інструмент для журналістів і блогерів. Бо так ви можете, наприклад, знайти популярного лікаря і зробити про нього текст, сюжет чи навіть stories в інстаграмі. Чи коли, наприклад, лікар скаржиться на низьку зарплату, перевірити, скільки в нього пацієнтів зареєстрованих. Бо якщо 100, то не дивно, чому коштів мало. Тоді питання, як він працює над тим, щоби їх було 2000.

Важливо: лікар не може прийняти всіх, хто до нього хоче. Є ліміт.

Педіатр: 900 пацієнтів.

Сімейний лікар: 1800 пацієнтів.

Терапевт: 2000 пацієнтів.

Перебирати можна, але це лікарям не дуже вигідно, бо тоді спрацюють «понижувальні коефіцієнти».

За наше обслуговування Національна служба здоров’я платить медзакладам по-різному. Найменше коштують найздоровіші, яким потрібно не так багато уваги. Найбільше — діти, далі — літні люди й так далі.

2. ВПЕРШЕ НА ДЕРЖКОШТИ МОЖУТЬ ПРЕТЕНДУВАТИ ПРИВАТНІ МЕДЗАКЛАДИ Й ЛІКАРІ-ФОПИ

Принцип «гроші ходять за пацієнтом» означає, що гроші за нами йдуть навіть у приватний медзаклад (за умови, якщо він уклав договір із Національною службою здоров’я). Раніше такого не було.

Доплачувати додатково не потрібно, це порушення. Гарантований пакет точно має бути безоплатним, бо замість вас за нього вже заплатила держава.

Наприклад, у Світловодську Кіровоградської області працює ФОП Сергій Сергєєв. Разом із ними працюють у приватній практиці й інші лікарі. Якщо ви підписали з ними декларації, отримаєте гарантований пакет медпослуг. Це означає, що за потребою вам безоплатно роблять загальний аналіз сечі сухими тест-системами, електрокардіограму, загальний холестерин, тест на гепатити і ВІЛ.

Тут навіть є аналізатор крові екстра-класу, який при потребі може видати результат за 30 секунд. Так лікар може зрозуміти, чи треба виписувати антибіотики, чи ні. До того ж аналізатор уже допоміг виявити чотири випадки лейкозів (рак крові).

 

За словами Сергєєва, нова система дає лікарям свободу визначати свій робочий графік і підлаштовувати його під потреби свої й пацієнтів, а не просто відсиджувати «від дзвінка до дзвінка», й це дає можливість розвиватися.

Він звільнився з комунального медзакладу з початком реформи, став ФОПом і вже заохотив частину лікарів звільнитися з держзакладу й перейти на приватну практику.

Фактично нова система створює конкуренцію між медзакладами (якщо їх у місті кілька), змушуючи їх ставати кращими й більше орієнтованими на пацієнтів.

«Наш рівень якості надання меддопомоги вищий, ніж там [у комунальному закладі]. Це не дозволяє їм розслабитись. Наприклад, ми порахували, що для раннього виявлення захворювань передміхурової залози краще не дивитися чоловіків одразу через пряму кишку, бо це дискомфортно й більшість відмовляється. Простіше зробити раз на 2–3 роки тест на простат-специфічний антиген. Ми закупили ці тести за держкошт (гроші, які надходять від Національної служби здоров’я за пацієнтів, які підписали тут із лікарями декларації). І безоплатно пацієнтам це робимо. У комунальних лікарів цього немає, і їм уже треба витрачати кошти на нові системи», — пояснює переваги конкуренції медиків для пацієнтів Сергєєв.

Конкуренція породжує і кращий сервіс щодо пацієнтів. Аби мешканці не скаржилися (бо вони можуть будь-коли змінити лікаря й медзаклад), у Хмельницькому навіть придумали штрафувати лікарів за хамство щодо пацієнтів.

«У сімейних лікарів зросла зарплатня, та не у всіх змінилася поведінка та ставлення до роботи. Змінювати психологію персоналу дуже важко. Наразі ми приводимо лише профілактичні бесіди, видаємо інструкції спілкування з пацієнтами. Але цього недостатньо, — каже керівниця Центру первинної меддопомоги № 2 Людмила Головко. — У нових колективних договорах ми прописали, що оплата праці буде залежить від якості роботи лікаря. Весь персонал про це попереджений».

Звісно, сервіс покращився не всюди.

Є гаряча лінія НСЗУ (номер 1677), куди можна поскаржитись на роботу первинної ланки. Для цього слід вказані свої дані і детально пояснити ситуацію.

3. ЛІКАРІ ОТРИМАЛИ МОЖЛИВІСТЬ БІЛЬШЕ ЗАРОБЛЯТИ

Ідеться наразі лише про сімейних лікарів, педіатрів і терапевтів та інший медперсонал, який працює в закладах «первинки». Адже умовою входження в реформу було перетворення медзакладу на комунальне неприбуткове підприємство (КНП). Заклад мав стати самостійним, щоб могти самотужки розпоряджатися своїм майном і фінансами.

Медики КНП підписують колективний договір. Вони мають самі визначати, яка в них система розподілу коштів, за якою схемою нараховують зарплату і так далі.

Тому залежно від того, що прописано в договорі і як керівництво медзакладу вміє розпоряджатися своїми грошима, лікарі мають різні зарплати. У когось вони майже не зросли, а в когось зарплата може сягати 20 тисяч гривень. Наприклад, зарплата сімейних лікарів у Мукачеві на Закарпатті виросла втричі. Раніше середня зарплата сімейних лікарів у місті була в межах 5000 гривень, тепер — близько 17 000 гривень.

У сімейних лікарів Южноукраїнська, що на Миколаївщині, зарплата залежить не тільки від стажу й категорії, але й від популярності та професійності.

«У нас є лікарі з більшим стажем, але які мають менше декларацій, менше до них люди йдуть. І вони можуть отримувати і на три, і на чотири тисячі менше, ніж молодші, які підписали більше декларацій», — пояснює головна бухгалтерка Центру Наталя Шестірніна.

А є лікарі, які набрали максимум і до них черга. «Хочеш працювати — працюй, не хочеш — не ображайся. У цьому плані все справедливо. Урівнялівок і ставок більше нема», — каже завідувач амбулаторії Харківської міської поліклініки № 8 Дмитро Струков.

  1. ПОКРАЩУЮТЬСЯ ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ

Реформа спонукає місцевих можновладців інвестувати у власні медичні заклади. Наприклад, завідувачка амбулаторії в смт Буди на Харківщині Тетяна Грітчина розповіла: з позитивних результатів реформи можна назвати не лише збільшені зарплати, але й оснащення кабінетів: «Не було вати, спирту, іноді й шприци купували, ну, а що приховувати? Зараз цього нема. Ми самі не вірили, що таке може бути, що не треба купувати чи казати пацієнту, що принесіть нам те і те».

Поруч із приміщенням сімейної медицини працює відділення поліклініки. Там приймають вузькі фахівці, туди реформа ще не дійшла: облізлі стіни, приглушене світло, старі меблі. «Точно так само виглядала наша амбулаторія ще рік тому», — каже головний лікар Центру первинної медико-санітарної допомоги Харківського району Олексій Болгов.

На Деражнянщині відкрилася капітально відремонтована Вовковинецька амбулаторія. Раніше це було приміщення початкової школи. Такі приклади по Україні непоодинокі.

Задоволені змінами й медики на Волині. Нові амбулаторії відкрили також у Рудному та Рясному на Львівщині. І це далеко не повний список.

  1. ПОПЕРЕДНІЙ ЗАПИС ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ

Одна з обов’язкових умов, які має виконувати заклад, щоб отримувати державні гроші за пацієнтів: попередній запис на прийом. Телефоном, онлайн тощо, але він має бути. Зі впровадженням медреформи на «первинці» зникли черги під кабінетами, розповідає про свій досвід завідувачка сімейного відділення 2-ї міської поліклініки Львова Галина Галан: «Це великий плюс і для лікарів, і пацієнтів. Ще два роки тому я могла приходити на роботу, а на мене вже чекали під кабінетом 30 пацієнтів, що сваряться між собою, хто перший, хто п’ятий. Тепер усі записуються на прийом так, як їм зручно, й чекати доводиться рідко, хіба у випадках, коли позачергово треба прийняти маму з дітками чи гострих хворих». Консультація може відбутися й по телефону.

Електронний запис ефективно працює в Южноукраїнську. Тут навіть уже працює амбулаторна електронна картка пацієнта, щоб уся інформація була в системі, а не лише на папері. Центр замовив іще й програму для обліку вакцинації. Вона працюватиме як навігатор. Пропустила дитина вакцинацію — програма має прокласти їй новий маршрут щеплень. А також зможе одразу показати, хто ще не щеплений.

Але налагодили сервіс ще не по всій Україні. Є медзаклади, які далі працюють за старою системою, тому люди досі сидять у живій черзі. Десь не залишають вільних «вікон» для тих, хто уже захворів і не може по запису чекати на прийом три тижні.

Якщо ви не задоволені сервісом свого сімейного лікаря, спробуйте його змінити. Але такої можливості може й не бути, якщо у вашому місті чи ОТГ монополія одного лікаря чи медзакладу.

Кадрову проблему з медиками (десь їх забагато, десь не вистачає, десь є, але некваліфіковані) доведеться ще вирішувати.

  1. ДОСТУПНІ ЛІКИ

У квітні 2017 року уряд запровадив програму «Доступні ліки». За цією програмою можуть отримати ліки люди, які мають:

  • серцево-судинні захворювання,
  • діабет другого типу,
  • бронхіальну астму.

Деякі препарати можна отримати безоплатно, деякі — з невеликою доплатою.

Із квітня 2019 року «Доступні ліки» перейшли на електронну прозору систему. Тепер лікар виписує електронний рецепт, пацієнту приходить СМС-код, який він має назвати в аптеці й після цього отримати ліки. Рецепт на ліки можна отоварити в будь-якій аптеці країни, яка має договір із Національною службою здоров’я; раніше такої можливості не було.

Електронну карту аптек, які беруть участь у програмі, можна подивитися ТУТ.

Отут можна перевіряти найсвіжіші дані щодо цієї програми. Наприклад, видно, що найчастіше за програмою виписують ліки людям із серцево-судинними хворобами (3,5 млн рецептів). Найбільше програмою користуються жінки, які живуть у містах.

А тут можете переглянути розбивку за областями: хто найактивніше користується програмою, а хто не поспішає виписувати ліки за держпрограмою.

Найкраще наразі справляється Дніпропетровщина. Найгірше — Чернівецька та Луганська області.

Як отримати Доступні ліки за електронним рецептом

Майте на увазі: аптеки вирішують, чи брати участь у програмі «Доступні ліки», самостійно. Тому у вашому місті чи смт можуть бути з цим незручності, коли потрібної аптеки не буде поруч.

ЯКЩО ВСЕ ТАК ДОБРЕ, ТО ЗВІДКИ КУПА НАРІКАНЬ?

Простої відповіді на це запитання немає. Розгляньмо кілька поширених причин.

  1. МІСЦЕВА ВЛАДА

Місцева влада — мер, голова ОТГ, облрада — відіграють у медреформі, напевно, не меншу роль, аніж МОЗ і лікарі. Саме місцева влада, а не МОЗ володіє комунальними амбулаторіями, сільськими ФАПами (фельдшерсько-акушерськими пунктами), поліклініками й лікарнями.

І від того, чи хоче місцева влада реформу й наскільки вона готова брати участь у процесі, залежать як ремонти старих приміщень, так і будівництво нових. А якщо головний лікар не настільки самостійний в управлінні медзакладом і в усьому слухає місцеву владу, то і зарплата лікарів.

Наприклад, на початку виплат у липні минулого року сімейні лікарі в Червонограді на Львівщині увійшли в топдесятку медзакладів, куди пішло найбільше коштів від Нацслужби здоров’я за новою системою фінансування медзакладів.

Нині цей центр слугує прикладом для інших медзакладів сімейної медицини у країні. Рушійною силою медреформи керівниця Центру Анна Ярмола називає місцеву владу. Мовляв, саме завдяки їй вдалося докупити необхідну апаратуру й відремонтувати приміщення: «Тільки на придбання необхідної апаратури вони виділили нам 700 тисяч гривень. Завдяки цьому ми придбали для кожного лікаря електрокардіограф, отоскоп, отолярингоскоп, пульсоксиметр та глюкометр».

Мер міста Андрій Залівський порівнює реформування медичної сфери із серфінгом — потрібно вчасно і швидко реагувати на перспективні проекти: «Якщо побачити перспективний іміджевий проект для міста і вчасно зреагувати — ти на хвилі. Це не лотерея, а просто важка праця, щоб досягти результату».

В Южноукраїнську на Миколаївщині місцева влада дала старт реформі, підштовхнула сімейних лікарів, а далі вони господарюють самі. Тепер же в них проблеми з чиновниками. За законом, місцева влада має оплачувати своїм медзакладам комунальні послуги, в Южноукраїнську оплачувати їх Центру первинної меддопомоги відмовилися. «Від мене відкритим текстом вимагали понизити всім зарплату: “А чого це у вас зарплата більша, ніж у міської лікарні? Понижайте! І платіть комуналку самі”. Вони ж не розуміють, що через хорошу зарплату я приваблюю лікарів, а за ними й кошти у заклад», — каже керівник Центру Анатолій Нікітін.

Обласне управління охорони здоров’я області надіслало листа, що Южноукраїнськ — єдиний центр в області, якому місцева влада не оплачує комунальних послуг.

А в Лозовій на Харківщині  чиновники взагалі не поспішали запускати медреформу. В результаті медики приходили на сесію міської ради й вимагали їх автономізувати, щоб мати змогу увійти в реформу. Через такі перипетії сімейні лікарі міста все одно не встигли все зробити вчасно й у січні 2019 року сиділи без зарплати. наразі там досі облізлі темні коридори й результатів реформи наочно не видно.

  1. ЗАБАГАТО АБО ЗАМАЛО МЕДИКІВ

В одних містах та ОТГ скаржаться на відсутність лікарів, із якими можна підписати угоду. Десь уже максимум набрали й місць до них немає, а нові лікарі в медзаклад не приходять, а якісь амбулаторії шукають собі лікарів і не знаходять.

Прогресивні громади навіть придумують бонуси, щоби привабити хороших лікарів. Наприклад, Медведівська громада на Черкащині зводить нову амбулаторію із сучасним обладнанням та меблями, яку планують відкрити до 1 вересня. «Крім гідної заробітної плати, в лікаря буде власна квартира та службове авто», — каже голова громади Олексій Лавріненко.

Також у громаді діє опорна школа й дитсадок, і на роботу готові взяти навіть не одного лікаря, а й родину медиків.

У Лозовій на Харківщині теж є бонуси для медиків-новачків, але тут усе одно скаржаться на серйозну нестачу персоналу.  Якщо одні громади потерпають через брак медиків, то в інших, навпаки, роздуті штати.

Євген Мешко, головний лікар Мукачівського Центру первинної меддопомоги й регіональний координатор програми «U-LEAD з Європою», розповідає про проблеми, які виникли й у пацієнтів, і в медпрацівників, і у громад. І найперша — це оптимізація мережі: «Це питання зачіпає всіх. Бо якщо ми щось оптимізуємо, то зростає соціальна напруга й люди починають скаржитися. А якщо не оптимізуємо — страждають медпрацівники, бо неефективні підрозділи тягнуть за собою кошти».

Радник із муніципальних послуг Закарпатського Центру розвитку місцевого самоврядування програми «U-LEAD з Європою» Павло Рябоконь наводить конкретні приклади. В одній із сільських ОТГ працюють 36 працівників на «первинці», з яких лише шість лікарів, а в іншій — на 32 працівників — четверо лікарів.

«Така проблема на Закарпатті всюди. Як правило, медпрацівники розуміють, що це недобре, і знизу тиснуть на головного лікаря, щоб він проводив оптимізацію. Але головлікарі переважно не хочуть приймати політичне рішення. До того ж голови сіл чи громад на це кажуть — ні, ми цього робити не будемо. Треба враховувати, що незабаром ще й місцеві вибори, тому керівники обережні у вчинках, уникають конфліктів. Неефективність штатів напряму впливає на розмір заробітків сімейних лікарів і медсестер», — пояснює Павло.

Заболотівська лікарня на Івано-Франківщині скоротила півсотні працівників та зекономила три мільйони гривень на утримання закладу. Ті медики працювали за кордоном, а рахувалися в Україні. Тепер медзаклад активно розвивається.

  1. ВУЗЬКІ ФАХІВЦІ ОБУРЕНІ: ЗАРПЛАТИ В НИХ ДОСІ НИЗЬКІ, А В СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ ЗРОСЛИ

Такі сигнали надходять із різних регіонів України. У Южноукраїнську між сімейними лікарями й вузькими фахівцями в місті напруга. «Бо ті (вузькі фахівці) ображаються, що така велика різниця в зарплаті, що вони далі 3-4 тисячі отримують, а сімейним лікарям багато підняли. Буває, приймати не хочуть, як від сімейного в поліклініку прийшла», — розповіла місцева мешканка.

«Конфронтація є не між лікарями, а на рівні керівництва лікарні. У них лікар отримує сім тисяч, медсестра — три, а в нас медсестра має дев'ять. Є різниця?» — каже заступник головного лікаря Центру сімейної медицини Юрій Куришко.

Заступниця головного лікаря з медичної частини міської лікарні Віра Шикерська підтвердила напругу між сімейними лікарями й вузькими фахівцями: «Ця тенденція є по всій країні. Первинну ланку реформували, підвищили зарплату сімейним лікарям, а ті, хто в стаціонарі, лишились на тому ж рівні. Просто зарплата — і все. Чому? Це не зовсім правильно. Визначеної ціни за медпослугу немає: за УЗД, за ендоскопію й так далі. Хто це має робити? Держава не зробила, тому виник дисонанс». Віра Шикерська переконана, що такого б не було, якби всі ланки медицини реформували одночасно.

ЩО НЕ ТАК ІЗ ЛІКАРНЯМИ І ЩО ЇХ ЧЕКАЄ

Українські лікарні — неефективні, й це дуже делікатно сказано. Те, через що ми жаліємося на нашу медицину, зазвичай зосереджене в лікарнях. Наприклад, головний лікар міської лікарні № 2 в Чернігові Володимир Фаль, який очолює її з 1990року, фактично толерує корупцію в медицині: «Я за те, що лікар має право щось отримати, якщо він вилікував людину і та принесла йому подяку чи квітами, чи цукерками. І гроші. Якщо хтось має можливість».

При цьому Фаль медреформу підтримує, але вважає, що вона місцями непослідовна, й виступає проти Супрун: «Супрун приїхала й почала з того, що сказала: медицина в нас корумпована. То виходить, і всі лікарі корумповані? У нас лікарі-початківці отримують менше мінімалки, їм доплачують, щоб була мінімалка, але це менше ніж чотири тисячі. [...] Депутатів ловлять на сотнях тисяч доларів. А лікаря піймають на тисячі чи на півтисячі, то роблять скандал».

За медреформою, система «гроші за пацієнтом» працюватиме і у лікарнях.

Коли пацієнт обиратиме, в яку лікарню йому іти за допомогою за скеруванням свого сімейного лікаря. Лікарня цього пацієнта пролікує, і отримає за нього кошти від Національної служби здоров’я. Більше пацієнтів обирає цю лікарню – більше коштів вона отримує. Тому хвилюватися треба тим, «які насправді не лікують, а вдають із себе лікарні», розповів в інтерв’ю «Українській правді» заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк: «Відверто: такого багато. Починаємо збирати дані. В одній області проаналізували усі хірургічні відділення. В середньому лише 39 % випадків, через які люди вці відділення потрапляють, потребують операцій». Тобто 60 % пацієнтів там не роблять операцій. А є хірургічні відділення, де хірургічні операції займають тільки 12 % роботи. «В одній області 20 лікарень прозвітувало, що лікують інсульт. Але тільки у п'ятьох є комп’ютерний томограф. Лікувати інсульт без комп’ютерного томографа — крутити рулетку, лікувати наосліп. Не зможе Національна служба здоров'я купити послуги з лікування інсульту в лікарні, яка не має томографа», — пояснює заступник міністра.

За його словами, реформа лікарень займе більше часу, процес буде складнішим, бо проблем накопичилося більше. За словами заступника начальника департаменту Чернівецької ОДА Юрія Лесюка, є медзаклади, де кількість медсестер зашкалює: «У терапевтичному відділенні Новодністровської міської лікарні немає жодного лікаря, а при цьому працює 40 медпрацівників із неповною вищою медичною освітою. Ми їм рекомендували таку лікарню реорганізувати в поліклініку із стаціонарним відділенням, але не захотіли».

ЩО НЕ ТАК ІЗ ВИСВІТЛЕННЯМ МЕДРЕФОРМИ

Ми проаналізували 75 регіональних онлайн-видань з усієї України, які рекомендували регіональні представники «Детектора медіа». Ці видання мали б дати повну картину перебігу медреформи у країні. Та не так сталося, як гадалося. Часто матеріали, пов’язані з медреформою, — це офіційні повідомлення місцевих чиновників або передрук заяв із сайту МОЗ чи фейсбуку Уляни Супрун. Немає нічого поганого в донесенні позиції тих, хто відповідає за зміни. Але при цьому мають бути ексклюзивні матеріали з місць.

Бракує репортажів із амбулаторій із різним досвідом — успішних і ні. Із чим пов'язана їхня (не)успішність? Чи досі є хабарництво? Якщо так — є сенс повідомити про це Національну службу здоров’я, яка при серйозних порушеннях може навіть призупинити виплату коштів медзакладу. На місцях можуть бути проблеми, а як НСЗУ про них знатиме, якщо не буде звернення?

Бракує відповіді на питання, чи достатньо сімейних лікарів і наскільки вони кваліфіковані. Часто лунають заяви з регіонів про брак лікарів. А може, їх, навпаки, забагато й тому не вдається достатньо підняти зарплати і зробити потрібні ремонти? Наприклад, у Чернівцях у березні 2019 року департамент охорони здоров’я області повідомляв, що «медсестер забагато, і це ще м’яко сказано».

«Є амбулаторії в Новоселицькому районі, де на одного лікаря припадає шість медсестер. А норматив у середньому один до двох. Ми прорахували, що в мережі закладів первинної допомоги по області на одного лікаря припадає три медсестри. Це ті медичні працівники, які працюють на ФАПах», — сказав заступник начальника департаменту Юрій Лесюк.

Також слід стежити, як витрачають бюджетні кошти на місцях. Наприклад, чи немає порушень у будівництві нових амбулаторій, закупівлі обладнання тощо.

Ми помітили ще одну річ:

Окремі приклади узагальнюють, створюючи уявлення, що така ситуація по всій країні

Наприклад, Одеське видання «Думская» зробило якісний репортаж про реформу, там є дві успішні історії лікарів. Але з дивною припискою: «Но не у всех семейных врачей и педиатров высокие зарплаты. Молодые специалисты, которые только-только окончили интернатуру и работают первый год, обслуживают, как правило, в разы меньше пациентов, поэтому зарабатывают меньше более опытных коллег.

Некоторые вообще выживают на минималку. В четвертом ЦПМП таких специалистов стараются стимулировать, но даже с надбавками получается немного. Реформаторам есть над чем задуматься».

Тут немає посилання на джерело інформації, хто озвучив дані про «в рази менше пацієнтів» і хто «виживає на мінімалку». До того ж у читача може скластися враження, що така ситуація по всій країні. Журналіст не уточнює, чи йдеться про конкретний медзаклад, про ціле місто, область.

Враховуючи, що нині заклади сімейної медицини можуть самостійно управляти своїм закладом, визначати систему розподілу коштів, скільки і як платити лікарям зарплати тощо, така приписка не зовсім коректна. Кожен випадок слід розбирати окремо.

Адже, наприклад, у Южноукраїнську на Миколаївщині молодих лікарів стимулюють. Головний лікар Анатолій Нікітін запрошує в місто медиків, одна молода лікарка приїхала з Івано-Франківська й уже набрала максимум пацієнтів.

Третя поширена проблема:

Журналісти чітко не розмежовують первинну допомогу, де реформа триває, і вторинну, спеціалізовану, де вона ще навіть не розпочалася.

Через це в читача може скластися хибне уявлення про те, що відбувається. Візьмімо за приклад статтю 33 каналу: «Ми втратили маму через медреформу». Чи справді це так? Читачка розповідає, що 21 березня о 4-й ранку її мамі раптом стало погано. Зателефонували до сімейного лікаря, але телефон був поза зоною, тому чоловік побіг до нього додому, та лікар відмовився прийти на виклик. Читачка робить категоричний висновок, що викликати «швидку» — обов’язок сімейного лікаря. Звідки вона це взяла — питання, яке в журналістів сумнівів не викликає. У МОЗ нам пояснили, що це неправда і в конкретному випадку слід було одразу телефонувати у «швидку».

Тим паче, що це була 4-ту ранку. У райлікарні жінці діагностували інфаркт, і вона померла.  Далі читачка знову категорична: «Вчасно поставлений діагноз (який міг зробити сімейний лікар) запобіг би трагедії. Адже було декілька годин, щоб отримати таку необхідну першу допомогу». Й сама собі заперечує: «Можливо, сімейний лікар і не зміг би врятувати маму, але дуже важко сприймати те, що він навіть не намагався допомогти».

Такі протиріччя в журналістів теж запитань не викликають. Читачка пише: департамент охорони здоров’я сказав, що в лікаря не було сумки невідкладної допомоги й ніяких порушень із його боку не виявлено. Й обурюється, що найчастіше на виклик Антонюк не ходить, а до «стареньких він теж не йде. Недавно у 88-річної бабусі стався інфаркт, до Антонюка не дотелефонувалися, викликали “швидку”».

Але ж інфаркт — ургентний стан, на який одразу слід викликати «швидку».

З усього матеріалу так і не зрозуміло, чому в смерті цієї людини винна медреформа? Це конкретний випадок, який слід розбирати. Журналістам слід було поцікавитися, чи мав лікар приходити на виклик о 4-й ранку. Що насправді сталося? Думки лікаря немає, хоча його звинувачують, називаючи прізвище. Чому саме лікар має викликати «швидку»? Якими документами це регламентовано?

Жінка обурюється, що лікар часто на виклики не ходить. А має? Тепер лікар не зобов’язаний приходити на всі виклики. Може, більшість викликів безпідставні? А може, справді лікар не кваліфікований? Щоб відповісти на ці запитання і не вводити своїх читачів в оману, видання точно мало би розібратися.

При цьому питання взаємовідносин «швидкої» і сімейного лікаря справді важливе.

Володимир Мохначов, начальник відділу медицини катастроф та мобілізаційної роботи Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА, розповідав, що «проблема із сімейною медициною в тому, що навіть коли ми інформуємо заклад, де спостерігається пацієнт або уклав декларацію, на наступний день після візиту бригади екстреної медичної допомоги, ми не знаємо чи реагує на це сімейний лікар». За його словами, люди звертаються в тих станах, на які має реагувати саме сімейний лікар. І якщо є можливість, бригада виїздить: «Цю проблему намагаються вирішити, наприклад, у Решетилівському районі первинна ланка медичної допомоги створила підрозділ невідкладної допомоги. Але поки що екстрена реагує й на непрофільні виклики».

Насамкінець, ще одна поширена помилка у висвітленні медреформи:

Нерозуміння медійниками, хто за що відповідає й чому МОЗ не відповідає за українські дороги

Серед скарг на реформу можна почути: «Як тепер лікар по цих дорогах має до пацієнтів дістатися?». Наприклад, лікарка Людмила Расказова із села Іванівка на Київщині в ефірі «Громадського» заявила: «Реформа недолуга, бо прирівняла село і місто на один рівень. Мати дві тисячі пацієнтів у місті — не те саме, що мати дві тисячі пацієнтів в селі. Тут роздоріжжя, доводиться 1-2 км лишати машину і далі іти пішки, бо нема дороги. Більшість моїх пацієнтів є в шести селах, які відносяться до моєї амбулаторії і немає такого транспортного зв’язку, щоб до мене приїхати. Це люди похилого віку, діти в основному живуть у місті й не можуть їх привезти. За день я наїжджаю 50100 кілометрів, це виклики і патронажні відвідини, де маленькі діти».

Їй відповів тодішній речник МОЗ Олександр Ябчанка: «Кожен має виконати свою частину роботи. МОЗ має встановити правила і забезпечити їх реалізацію. Бездоріжжя. До чого тут МОЗ? Немає транспорту [громадських автобусів] їздити. До чого тут міністерство?»

Ця ситуація показує, що реформа медицини може бути успішною лише у співпраці з місцевими громадами та іншими профільними відомствами. Наприклад, Мінінфраструктури. Найкраще, за нашими спостереженнями, медреформу висвітлює полтавське видання «Коло». Наприклад, тут цікавилися в місцевої влади, чому не вистачає педіатрів і що вона робить, аби виправити проблему.

Щоби вчасно стежити за подальшими змінами в українській медицині, розгляньмо, що не так із українськими лікарнями і що їх чекає, аби знати, що контролювати.

Ось п'ять фактів, які слід знати про медреформу 2020 року (якщо її не скасує чи не видозмінить новий парламент)

1. У 2020 році стара модель фінансування медзакладів більше не працюватиме

Щоб отримувати кошти за послуги з держбюджету, всі лікарні мають стати КНП до кінця 2019 року й підписати договори з Національною службою здоров'я. Лідеркою з реорганізації медзакладів є Полтавщина — 85 % закладів уже змінили свій статус. На другому місці Харківська область — 80 % медзакладів. Далі Волинська (75 %), Рівненська (73 %) та Львівська області (68 %). Ще шість областей перетворили на КНП більше 50 % своїх лікарень. Ще в 11 областях процес триває. Наприклад, Миколаївська область автономізувала 29 % своїх закладів, але у процесі перетворення — ще 51 % закладів. Проблемною є Херсонська область. Там перетворені лише 29 % лікарень, а в процесі — 12 %.

2. Вартість послуг у програмі медичних гарантій включатиме всі поточні видатки лікарень на надання медпослуги пацієнту

У тому числі це робота медиків і ліки в рамках Національного переліку та харчування.

Павло Ковтонюк пояснює, чому медична реформа має продовжуватися

3. Оплата комунальних послуг закріплена в Бюджетному кодексі за місцевими бюджетами

Місцева влада як власниця медзакладів зобов’язана забезпечити доступність цих закладів для жителів міста, села, області. Капітальні видатки (ремонт закладів, закупівля обладнання тощо) є інвестиціями громади у свою лікарню.

4. Із 2020 року всі медпослуги, визначені гарантованим пакетом, будуть доступні всім українцям

Це буде незалежно від їхнього рівня доходів чи майнового статусу. Ці послуги (гарантований пакет іще не оприлюднювали) можна буде отримати в будь-якому медзакладі, що уклав договір із НСЗУ.

Йдеться про всі рівні медичної допомоги — первинну, спеціалізовану амбулаторну, стаціонарну, а також екстреної, паліативної та реабілітаційної.

5. Програма медичних гарантій тільки розробляється, тому всі цифри є припущенням

Програма буде ухвалена Верховною Радою разом із Державним бюджетом на наступний рік. «Ніхто нічого не планує ламати, щоб потім будувати з нуля. Буде проведений аудит, все позитивне залишиться. Все, що не вдалося, спробуємо відновити чи змінити. Шашкою рубати ніхто не збирається. Те, що уже працює, не зупиниться. Бюджет 2019 року ухвалений, закони діють. Ми не збираємося скасовувати закон, це аматорський рівень". За словами Радуцького, країну зупинити неможливо: "Все, що сьогодні відбувається в охороні здоров’я, засноване на нормативних актах, постановах уряду чи законах, зокрема, "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення". Ніхто не збирається їх зупиняти, ніхто цього робити не буде. Все, що йде по закону, буде продовжено, для подальших дій ми проаналізуєммо результати аудиту», — розповів в інтерв’ю «Лівому берегу» Михайло Радуцький, якому пророкували посаду міністра, а тепер прогнозують посаду голови комітету з питань охорони здоров'я (він пройшов у парламент за списками «Слуги народу»).

 

Корисна свіжа читанка:

Дайте спокій "расам": в чому суть конфлікту Супрун та Радуцького і до чого тут медичні протоколи

«Радуцкий: “Все положительное в медицине, что было сделано Квиташвили и Супрун, останется»;

«Медреформа: що далі?», інтерв’ю з Олегом Петренком;

«Медреформа 2020: чого чекати усім лікарям, лікарням і пацієнтам. Відповідає Павло Ковтонюк»;

«Не хочу вчитися. Як українських студентів-медиків змушують складати американський іспит»;

«Десять звинувачень Ольги Богомолець на адресу МОЗ та Уляни Супрун. VoxCheck».

Тест до розділу