Звісно, рекаперка Крапівіна ризикує отримати добру порцію прокльонів за огляд «Відданої», та краще сказати, ніж підбирати недолугі слова схвалення про завищену по всіх показниках стрічку. І по бюджету тоже.

За словами Софії Андрухович, авторки роману «Фелікс Австрія», вона бачила персонажів «зовсім інакше», а в стрічці авторка «перевідкрила героїв», що вказує на те, що режисерка зі співсценаристкою далеко відкотилися від першоджерела. Чи проблема це? Не знаю, та впевнена, що власна інтерпретація знімальної команди зламала суть драми, перетворивши її на поверхневу трагікомедію, авторам якої конкретно не вистачає сміливості у поданні реальної проблематики твору.

Усі ці поверхневі мєтанія головної героїні мені порядком набридли за час кіносеансу. Бо в місцях, де потрібно було глибше зануритися, режисерка робила все, щоб роздратування досягало апогею. А натяки, на яких тримався сюжет стрічки, вказували на незрілу обережність, з якою глядачеві не хотіли розказувати про шото «недозвольоне» або перейти межу в зображенні реальної картини. Ось ці натяки на лесбійську тему чи зображення неодноразово пригніченої гіперсексуальності Стефи не знайшли відтворення, ніби глядач не готовий побачити подібне на екрані українського кінотеатру. Ніби «рано вам ще таке показувати». При цьому подібні гачки закопували постійно, щоби тримати біля екрану.

Метафори з «рибками» у стрічці не читалися. Взагалі, супутні відгалуження по сценарію виглядали рубано і нескладно.

Краса кадру поєдналася з пошлою поверневістю сюжету, і через це стрічка виглядала неконгруентною. Актори, при всій своїй красі, зовні виглядали аж надто сучасно, не вистачило більшої натуральності через надмірну декоративність як костюмів, так і антуражу.

Відірваність від реальності, надмірна декоративність, дріб’язкова режисура (яка пожертвувала суттю драми), обірваність оповіді та поверхнева гра акторів - основні баги стрічки «Віддана».

Хайте Крапівіну, вже можна.