«Відеотека» дізналась у мультимедійного редактора «Радіо Свобода» Владислава Яцківа, як «Радіо Свобода» створює спецпроєкти й навіщо знімає 360-градусне відео. Також у відеоінструкціях він детально розповів про сервіси Infogram і VidIQ, якими користується редакція.

Інфографіка нашвидкуруч і ґрунтовна аналітика у ютубі

Почнімо з інструмента Infogram, який дозволяє будь-кому робити візуально привабливі інфографіки. У «Радіо Свобода» користуються платною версію програми. Владислав Яцків каже, що інструмент чудово підходить для не надто складних візуалізацій.

Акцент на стрими. Як формувався відділ мультимедіа

— Владиславе, як ви стали мультимедійним редактором у «Радіо Свобода»?

— У редакції я працюю вже більше шести років. Починав ще на посаді більдредактора. Тоді займався сайтом: оформленням матеріалів, додавав у них фотографії, галереї, відео — верстав їх у CMS. Далі почався Євромайдан, ескалація на Донбасі, анексія Криму. В цей період редакція активно зайнялася мультимедіа: виходити в поле і знімати відео. До цього в нас було по одному-два відео на тиждень. Все інше — це були раідоефіри, публікації на сайті та одна-дві галереї фотографій.

Під час революції нас забезпечили пристроями для відеотрансляцій LiveU, за допомогою яких ми почали показувати все, що відбувалося на Майдані. Проте я майже не ходив у поле, а більше адміністрував цей процес як продюсер трансляцій.

— Тобто?

— Створював стрим: казав журналістам, куди йти, займався технічним забезпеченням трансляції. Тоді у нас ще не було повноцінної телевізійної команди, яка має онлайн-продюсера, головного продюсера і спеціаліста, який вибудовує сценарій зйомок. Раніше все робили одна-дві людини.

Паралельно я розвивав фейсбук-сторінку «Радіо Свобода». Хоча новинарі самі ставили пости, вони не встигали і з цим допомагав я. Також із поля почало приходити відео, яке треба було швидко монтувати. Тож я навчився робити й це.

Невдовзі стало зрозуміло: охопити самотужки все нереально. Ми почали набирати людей. Так сформувалася мультимедійна команда, де я став керівником.

Тепер у нас є два мультимедійних редактори, які займаються публікаціями на сайті і ютубі, можуть самі монтувати або ж давати завдання іншим, як оперативно зняти відео. Ще дві людини — відеопродюсери. Вони роблять ролики для фейсбука та інстаграма, а також займаються дизайном матеріалів. Також у нас працює більдредакторка, яка раніше опікувалася лише публікацією матеріалів, але зараз сама вивчає Adobe Illustrator, верстку і вже може зробити прості мікросайти чи зліпити з елементів інфографіку.

— Виходить, ви самі вирощуєте собі кадри вже в редакції?

— Загалом так. У моїй команді всі самоучки. Але в нас складна структура й деколи на певні робочі зміни можуть до нас підключатися колеги з Праги.

— Рік тому ви давали поради щодо ведення прямих трансляцій. Ваш відділ досі цим займається?

— Коли є велика подія, то за це в першу чергу відповідальна телевізійна команда. Адже треба вибудувати сітку показів матеріалів, об’єднати студію з людьми в полі тощо. Це серйозне покриття, яке нереально зробити в межах мультимедійної команди. Але, приміром, висвітлення стихійного мітингу можемо організувати й ми. В цьому й «фішка»: не треба підіймати всю телевізійну команду, щоб оперативно організувати незаплановану трансляцію.

— Раніше топом по переглядах була зустріч Надії Савченко в аеропорту: 65 тисяч людей дивились онлайн-трансляцію одночасно. Були стрими, які побили цей рекорд?

— Такі відео, як із Савченко, в сумі потім набирають під мільйон переглядів. Після цього побили рекорди дебати на стадіоні, які дивилися більше 100 тисяч людей одночасно. Нас тоді за переглядами трохи обігнало лише «ТСН». Висвітлення цієї події — це вже спільна робота телевізійної і мультимедійної команд. Ми більше займаємося поширенням, а телекоманда — продакшеном трансляції.

Монтаж на телефонах і планшетах плюс тісна співпраця з SMM-відділом

— Які ще редакції у структурі RFE/RL («Радіо Вільна Європа» / «Радіо Свобода») ви вважаєте сильними у мультимедіа?

— Нас надихають колеги з «Настоящего времени». Це медіа входить у структуру RFE/RL. Вони орієнтовані на всю російськомовну аудиторію. У «Настоящего времени» великий діджитал-відділ, який прицільно займається продакшеном для соціальних мереж: створює відео, Stories тощо.

Але я впевнено можу сказати, що в Україні київський офіс «Радіо Свобода» є лідером по роботі з титрованими відео (caption video). Наш контент і по якості, і по кількості переглядів у топі. Ми залишаємося серед тих, хто часто набирає півмільйонні чи мільйонні перегляди відео в соціальних мережах.

— Скільки людей має відповідати за соціальні мережі в такому великому медіа, як ваше?

— Буває, в нас працює по два спеціаліста на зміну, тому що одній людині охопити фейсбук, телеграм, твітер, інстаграм дуже складно. Керує відділом Марічка Набока. Вони часто продукують для нас ідеї для матеріалів.

— З відео працюєте у програмах від Adobe?

— Зазвичай так, але якщо потрібен швидкий монтаж, то його можна зробити й на телефоні у програмі Splice. Зазвичай ми так монтуємо відео з GoPro. Ще на iPhone використовуємо стандартний iMovie.

Утім на мобільному через маленький екран монтувати не зручно. Інша справа, коли є планшет. Там є такі монтажки, за допомогою яких можна повноцінно працювати. Хоча зазвичай такі програми платні — близько $40.

Добре заходять тести. Кілька тисяч пошиень результату — перемога

— Де ви верстаєте мультимедійні проєкти? Чи користуєтеся спеціальними сервісами?

— У нас є своя CMS-система Pangea з необхідними шаблонами. Прості лонгриди в них може зверстати будь-який редактор. Але складніші проєкти, приміром, «Як впізнати політичного популіста», верстаються руками frontend-девелопера на фрилансі. Таких мікросайтів у нас багато: про розмінування на Донбасі, про Чорнобиль тощо.

Те саме і з інфографіками. Складні ми робимо руками в Adobe Illustrator. Елементи для них беремо в банках зображень. Для простіших речей використовуємо Infogram (відеоінструкцію дивіться згори).

— Які проєкти серед мікросайтів стають найпопулярнішими?

— У нас дуже заходять тести. Спочатку ми зробили декілька й побачили, що такий формат користується попитом. Колеги з відділу соціальних мереж почали генерувати ідеї.

Але кожен такий тест потрібно постійно верстати вручну, щоб він був привабливим для користувача. Щоразу структура тесту змінюється. Десь відповіді пояснюються, а десь — ні. В якомусь тесті юзер може набирати бали чи графічні бонуси. Приміром, у «Тесті на громадянство Києва» користувачі збирали листки каштана.

— Як оцінюєте, вдалий це проєкт чи ні?

— За поширеннями. Для мене не є дуже цінним, коли так складається, що на тест клікають: там міг бути просто вдалий заголовок, який підхопили агрегатори новин. Такі кліки не означають, що людям сподобався матеріал.

Натомість вдалим тестом я називаю той, результати якого користувачі активно поширюють у соціальних мережах. Для нас хороший показник — це 500 поширень. Більше тисячі — класно, кілька тисяч — перемога.

Сферичне відео — фішка. Як створювали проєкт «Шахта 360°»

— Ви казали, що проєкт «Шахта 360° — очима гірника», який став бронзовим призером The Lovie Award, готували більше року. Які етапи створення такого матеріалу?

— Рік — це від подачі ідеї на розгляд. Конкретно цей матеріал ми почали створювати після внутрішнього конкурсу. Керівництву подавали ідеї для спецпроєктів і вони вирішували, який із них варто реалізувати. Ми з колегою Танею Якубович, яка працює у «Донбасі. Реаліях», описали ідею: зйомка 360-камерами під землею; історія праці шахтаря, яка недооцінена; мікросайт, у якому ми малюємо схеми шахти. Ця пропозиція сподобалася й на неї був виділений бюджет.

Елементи планування проєкту були прописані ще на етапі подачі її на розгляд керівництву. Поступово ми все деталізували й перейшли до головного — зйомок шахти «Південнодонбаська №1». Потім ішов монтаж 360-відео, далі формувалася структура матеріалу по блоках, верстка сайту, робота дизайнера, який промальовував розділи. Для створення проєкту ми співпрацювали з командою New Cave Media, які професійно займаються зйомками 360-відео.

Зауважу, що зробити такий проєкт можна і значно швидше, якщо займатися тільки ним.

— Ви до всіх спецпроєктів підключаєте дизайнера?

— У цьому матеріалі він працював, бо треба було намалювати шахту в розрізі. Тут застосовані елементи фотограмметрії, коли реальні частини із фотографій переносяться на проєкт. Якщо придивитися, то на схемі можна побачити, що там будинки виглядають точно так само, як і в житті. Це складна робота. Проте у дрібніших проєктах ми беремося як за дизайн, так і за зйомки 360-камерами самі.

ЗОБРАЖЕННЯ ШАХТИ

— Про 360-градусне відео «Детектор медіа» пише вже не перший рік, і хайп довкола теми, як на мене, потроху спадає. Чому все ж беретеся за цей формат?

— Раніше в мене теж були набагато вищі очікування, але згодом я понизив планку. 360-відео — це свого роду «фішка», яку доречно використати в рамках спецпроєкту чи статті. Коли користувач може зануритися в атмосферу й подивитися в різні боки — це дуже класно й не надто затратно по ресурсах. Але для обробки відео треба потужний комп’ютер, який зможе склеїти картинку в роздільній здатності 4K.

Ми не робимо 360-відео щотижня, бо й немає стількох тем, які можна виправдано знімати в цьому форматі. Зараз застосовуємо таку камеру на великих подіях. Завдяки 360-зйомкам у нас є альтернативне візуальне бачення того, що відбувалося. Приміром, якщо в центрі столиці масштабний мітинг, то ми можемо з нього дати картинку у 360°. Людям подобається, коли картинку з масової події можна «покрутити» і мало не учасників порахувати. Паралельно «Радіо Свобода» робить і традиційний репортаж на 2-3 хвилини.

— Як, на вашу думку, формат 360-відео буде розвиватися далі?

— Ймовірно, ми будемо додавати більше графічних елементів. Сподіваюся, невдовзі камери зможуть хоча б автоматично склеювати це відео у 360-формат. Тому що після зйомок його ще треба самому з’єднувати. Це дуже марудна робота, яка не завжди має віддачу по цифрах переглядів і поширень. Зокрема й через це треба дуже ретельно підбирати теми для таких зйомок.

Крім того, цей формат може стати популярнішим, коли нарешті окуляри віртуальної реальності (VR) стануть дешевшими. Зараз є доступні варіанти, куди треба вставляти телефон. Проте там не вистачає роздільної здатності й видно пікселі — дивитися на це боляче.

— Які проєкти ви би ще хотіли реалізувати, на які, можливо, поки не вистачало часу чи фінансування?

— Нині думаємо над тим, як розподілити поточну роботу, щоб не закопувати свій творчий потенціал. Хочемо більше експериментувати. Приміром, робити матеріали для Stories в інстаграмі. Помалу медіа починають втягуватися в гонку за перегляди і в цьому форматі. Крім того, експериментуємо із формами кепшен-відео для соціальних мереж: робимо вертикальні, розділяємо на блоки тощо. Людину це повинно зацікавити, щоб вона зупинила свій погляд і захотіла подивитися далі.

І все ж таки хочеться далі експериментувати із 360-відео. У рамках великих проєктів воно грає свою роль. Можливо, в нього не буде величезної кількості поширень, але про це говоритимуть як про інноваційний підхід у роботі з мультимедіа й новинами.