Як писати про медичну реформу

Спецпроекти

16 жовтня, 15:41

1249
1

Докладні поради журналістам, які пишуть про українську медицину

Реформа однієї з ключових соціальних сфер, охорони здоров’я, є топ-темою для українських ЗМІ вже не перший рік. Проте в інформаційному просторі є чимало дезінформації та маніпуляцій, неповних матеріалів, які дезінформують аудиторію. Громадська організація «Детектор медіа» зібрала поради та роз’яснення експертів, аби допомогти журналістам скласти уявлення про суть медичної реформи, її прогнозовані наслідки, про те, хто відповідає за її втілення. Також ми пропонуємо контакти громадських активістів, експертів і речників національного та регіонального рівнів, до яких можна звертатись по коментарі з цієї теми.

У чому полягає медична реформа

За 27 років незалежності України система охорони здоров’я суттєво не змінювалася. Нині в країні діє створена ще за радянських часів розгалужена мережа медичних закладів, яка не задовольняє реальні потреби громадян та не відповідає міжнародним стандартам. Так звана «система Семашка» передбачала фінансування не наданих послуг, а самого факту існування медичних закладів. Несамостійність бюджетних медичних установ у прийнятті рішень, застаріла інфраструктура, низька оплата праці, фінансування галузі за залишковим принципом спричинили кризу у медицині. Люди отримують часто неякісну та несвоєчасну допомогу, особливо незаможні, які не можуть самостійно оплачувати дороге лікування. Ці недоліки покликана виправити медична реформа, зокрема зміна моделі фінансування медицини, що має вплинути на якість і доступність медичної допомоги.

Реформа системи охорони здоров’я передбачає дві ключові зміни. Головний принцип – гроші «ходитимуть» за пацієнтом. По-перше, держава переходить від порожніх обіцянок «безоплатності для кожного» до державних фінансових гарантій для конкретного пацієнта. Тобто медичний заклад отримуватиме гроші не абстрактно, а пропорційно кількості пацієнтів, яких обслуговують лікарі. По-друге, держава відмовляється від принципу бюджетного утримання закладів, натомість закуповуючи у них медичні послуги. Тобто державний бюджет припиняє утримувати стіни і починає замовляти в медиків послуги.

Зараз ідеться про реформування первинної ланки медицини – сімейних лікарів, педіатрів, терапевтів, тобто тих, до кого люди в першу чергу звертаються у поліклініках та амбулаторіях. До другого рівня – спеціалізованих лікарів – реформа дійде у 2019 році. А реформа госпітальної допомоги розпочнеться у 2020 році

Стовідсотково безоплатною і гарантованою буде первинна, екстрена та паліативна (допомога невиліковно хворим пацієнтам та їхнім родинам) допомога, а також ведення вагітності і пологи. Що ще увійде до цього переліку, залежить від Верховної Ради України, яка ухвалюватиме держбюджет.

Як це працюватиме

Спочатку пацієнт обирає лікаря «первинки»: сімейного лікаря, терапевта, педіатра. Важливо, що обирати можна будь-де, не лише за місцем реєстрації. Логічно – знайти лікаря там, де мешкаєте. З цим лікарем укладається декларація про намір лікуватися саме у нього, і він починає вести пацієнта. Важливо, що лікаря можна змінювати необмежену кількість разів.

Для підписання угоди пацієнт має надати документи – паспортні дані та ідентифікаційний код (у випадку, якщо пацієнт не має ідентифікаційного коду через релігійні переконання, він повинен мати в паспорті відповідну позначку), для дитини до 14 років – свідоцтво про народження . Лікар зареєструє пацієнта в єдиному електронному реєстрі – системі «Електронне здоров’я». У перспективі інформація щодо стану здоров’я людини, призначень, відвідування лікарів тощо перебуватиме в єдиній системі, і в разі потреби лікар зможе ознайомитися з повною історією пацієнта. До системи вноситимуться навіть дані щодо призначених ліків, і хворому не потрібно буде показувати в аптеці рецепт: фармацевт побачить усі призначення та підбере необхідні препарати.

При зміні лікаря інформація не втрачається: людина в системі автоматично прикріплюється до іншого фахівця.

Головним та найбільш незвичним для пацієнта стане те, що з моменту, коли запрацює реформа, він мусить у більшості випадків спершу звертатися до сімейного лікаря. Якщо раніше існувала можливість одразу піти до вузькопрофільного спеціаліста, тепер отримати цю послугу безкоштовно можна буде лише після консультації у сімейного лікаря. Якщо сімейний лікар не зможе розв’язати проблему самостійно і вирішить, що потрібна допомога вузькопрофільного спеціаліста або що ситуація вкрай важка, то скерує хворого на додаткову консультацію або до лікарні. Пацієнт може не погодитися з рішенням свого сімейного лікаря та звернутися до спеціаліста, який, на його думку, йому потрібен, але тоді йому доведеться оплатити цю послугу зі свого гаманця.

Для хворих із хронічними захворюваннями зміниться лише те, що у них з’явиться персональний сімейний лікар.

Для закупівлі державою медичних послуг у закладів охорони здоров’я або лікарів-ФОПів створений центральний орган виконавчої влади – Національна служба здоров’я (НСЗУ). Служба стежитиме за виконанням закладами умов контракту, тобто за рівнем якості та відповідності наданих послуг.

Як працюватиме медична реформа в Україні | DW Ukrainian

Цього року заклад, який підпише договір із НСЗУ, отримуватиме кошти за пацієнтів із так званих «червоного» та «зеленого» списків. До «зеленого» списку увійдуть пацієнти, які підпишуть декларацію з лікарем. Кількість пацієнтів у «червоному» списку розраховується відповідно до кількості людей, які територіально належали до того чи іншого медзакладу станом на 1 січня 2018 року.

За кожного пацієнта із «зеленого» списку лікар отримуватиме 370 грн на рік, які множитимуться на вікові коефіцієнти:

пацієнти до 5 років – коефіцієнт 4;
від 6 до 17 років – 2,2;
від 18 до 39 - 1;
від 40 до 64 років – 1,2;
понад 65 років – 2.

За спостереження трирічної дитини педіатр або сімейний лікар отримає 1480 гривень на рік.

За кожного пацієнта із «червоного» списку лікар отримуватиме 240 грн на рік без застосування коефіцієнтів. При цьому і такий пацієнт не платитиме за медичну послугу: за нього це зробить НСЗУ. Поки що лише у закладах «первинки». На всіх рівнях надання медичної допомоги така система оплати за медичні послуги буде впроваджена, згідно із законом «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», з 2020 року.

За з результатами дослідження фонду «Демократичні ініціативи» «Реформи в Україні: чи знають, чи підтримують, чи вірять в успіх?», експерти Реанімаційного Пакету Реформ вважають медичну реформу однією з найбільш успішних за 2017 рік. Йдеться, певне, зокрема про таку складову медичної реформи як оптимізація процесу закупівлі ліків та виробів медичного призначення, яка з 2015 року коштом Державного бюджету здійснюється через міжнародні організації. Громадяни теж вважають медичну реформу відносно успішною (6%), майже нарівні з пенсійною (7%), реформою армії (6,5%) і децентралізацію (6%). В ієрархії найважливіших для українців реформ реформування сфери охорони здоров’я вже чотири роки поспіль посідає друге місце (46%) після антикорупційної, яку назвало найбільш значущою майже 58% респондентів.

Що дасть реформа

За задумом авторів реформи, впровадження програми медичних гарантій в Україні має на меті:

поліпшити стан здоров'я громадян шляхом забезпечення доступу до основних послуг та зосередження доступних ресурсів на пріоритетних потребах охорони здоров'я;
знизити рівень катастрофічних витрат пацієнтів та їх сімей на медичні послуги через зосередження ресурсів на наданні послуг, що найчастіше спричиняють непідйомні витрати;
забезпечити ефективність розподілу державних ресурсів;
підвищити рівень прозорості системи, забезпечити розуміння пацієнтами того, які зобов'язання бере на себе держава щодо надання безоплатних послуг, а також розробити прозору програму медичних гарантій;
зосередити ресурси на результативних та науково-обґрунтованих послугах для максимально корисного використання державних коштів.

У новій системі саме від пацієнта залежатиме державне фінансування медичного закладу. «Гроші ходитимуть за пацієнтом», тобто пацієнт фактично отримує можливість своїм вибором лікаря «первинки» впливати на розподіл бюджетних коштів.

Таким чином, нова система покликана забезпечити медичним працівникам гідну оплату праці і зрозумілі стимули для конкуренції за пацієнтів, а пацієнтам – певні медичні гарантії й поліпшення якості і доступності медичних послуг.

Система вибору лікарів запрацювала 2 квітня 2018 року – зі стартом національної кампанії «Лікар для кожної сім’ї». Згідно з поетапним планом, реформування моделі фінансування медичних установ спеціалізованої допомоги розпочнеться з 2019 року, високоспеціалізованої — з 2020-го. На рівні спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги держава сплачуватиме напряму медичному закладу за кожну надану послугу за прозорими та єдиними для всієї країни тарифами, які включатимуть усі витрати: на ліки і витратні матеріали, ремонт обладнання, роботу медиків тощо. Інакше кажучи, в межах гарантованого державою пакету послуг держава покриватиме громадянам 100% вартості лікування.

Щороку обсяг послуг, гарантованих державою, та тарифи затверджуватиме Верховна Рада в рамках Державного бюджету. Цей документ матиме назву «Програма медичних гарантій». Першу програму планують ухвалити на 2020 рік, коли нова модель фінансування запрацює на всіх ланках.

Уляна Супрун про медичну реформу | «Ваша Свобода»

Заклади первинної медичної допомоги, які уклали контракт з Національною службою здоров’я, вже почали отримувати фінансування за новою моделлю — фіксовані виплати за обслуговування кожного пацієнта, з яким лікарі підписали декларацію. НСЗУ щомісяця оплачує надання послуг первинної медичної допомоги на підставі інформації з електронної системи охорони здоров'я. У серпні медзаклади отримали оплату за обслуговування майже 3,5 мільйонів пацієнтів, які уклали декларації, і 4,9 мільйонів людей, зареєстрованих на території обслуговування цих медичних закладів.

За серпень 161 комунальні і приватні медзаклади, які у червні підписали договори з Нацслужбою здоров’я, загалом отримали за обслуговування пацієнтів 272,7 млн грн. За три місяці зі старту нового механізму фінансування Нацслужба здоров’я виплатила медичним закладам майже 820 мільйонів гривень.

Станом на 22 вересня 2018 року до Національної електронної системи охорони здоров’я eHealth приєдналося 1 405 медичних закладів, 24 106 лікарів, 18 164 980 пацієнтів.

За вересень НСЗУ проплатила 287,8 млн грн

Ризики реформи

Якість медичних послуг значною мірою залежить від професіоналізму лікарів. Задля визначення ступеню професіоналізму медичних працівників МОЗ пропонує Концепцію професійного ліцензування. З Проектом можна ознайомитися на сайті МОЗ; зараз тривають публічні обговорення пропозицій урядовців. МОЗ хоче скасувати наявну модель атестації лікарів, яка підтверджує стаж, але аж ніяк професіоналізм чи якість роботи лікаря. Така система знімає з лікаря персональну відповідальність перед пацієнтом за якість наданих медичних послуг. Натомість МОЗ пропонує запровадити систему ліцензування, за якою лікарі мають підтверджувати свою кваліфікацію кожні три роки. Планується створити спеціальний орган – Ліцензійну раду із 30 обраних лікарів, яка видаватиме ліцензії лікарям. Можливо, до Ліцензійної ради увійдуть іноземні експерти. Процес поступового переходу на нову систему планується завершити у 2024 році. За новими правилами Україна автоматично визнаватиме ліцензії країн ЄС, США, Канади, Японії та Ізраїлю.

«Громадська організація “Платформа здоров'я” всіляко підтримує такі нововведення, — пише в своєму блозі на «Українській правді» голова правління організації Тимофій Бадіков. — Ми конче потребуємо ефективної системи ліцензування, яка діє в усіх цивілізованих країнах, і такі пропозиції від МОЗ є вкрай важливими для лікарів, пацієнтів та загалом усієї системи охорони здоров'я. Але в той же час лишається чимало білих плям і суперечливих моментів, які б хотілося обговорити». Зокрема, чи не стане система ліцензування новою годівницею для чиновників? Чи зможе запрацювати ця система без належної роботи правоохоронних структур та суду? Хто і за яким принципом обиратиме склад Ліцензійної ради? Чи не стане це зручним інструментом впливу на лікаря? Чи посилить ліцензування еміграцію лікарів за кордон?

До ризиків медреформи експерти відносять і проблеми з інформаційним забезпеченням медичних закладів (захищеність створених систем від зовнішнього втручання, можливість шахрайства тощо), а також відсутність координації між первинною та вторинною ланками медичної допомоги. Можлива ситуація, коли сімейні лікарі просто не знатимуть, до кого скерувати пацієнта, який, скажімо, потребує консультації кардіолога чи ендокринолога. А це має відбуватися автоматично. Ба, більше, до вузькоспеціалізованого лікаря має також надійти уся релевантна інформація про пацієнта, включно, наприклад, із нещодавніми результатами аналізів, рентгенологічними знімками тощо. Поки що цього немає.

Міжнародний досвід

У Міністерстві охорони здоров’я наголошують, що система, яка нині впроваджується в Україні, – це одна з моделей страхової медицини, схожі на яку працюють у Великобританії, Іспанії, Норвегії, Швеції, Канаді, Австралії та інших країнах.

Особливість, наприклад, французької системи охорони здоров’я полягає в тому, що в ній забезпечено вільний вибір пацієнтом лікаря як у державній медичній установі, так і в приватній. При цьому частину витрат бере на себе система соціального страхування. Єдиний тариф на медичні послуги залежить від двох складових — переліку медичних послуг і їхньої фактичної вартості, яка щороку встановлюється угодою між лікувальними установами, лікарняними касами та урядом. Основна ідея французької моделі співпраці між державою та неурядовими неприбутковими організаціями полягає у тому, що таке партнерство здатне принести користь усій країні через надання медичних послуг кращої якості вразливим групам населення, наголошують експерти. В Україні пацієнт також може обрати лікаря з приватної клініки, яка підписала угоду з Національною службою здоров'я, і держава заплатить за послуги, які йому надані.

У Фінляндії медична допомога надається як через громадську систему охорони здоров'я, так і через систему медичного страхування. Обидві вони є універсальними і фінансуються переважно за рахунок податків (внески на медичне страхування від роботодавців і працівників збираються через податки). Крім того, приблизно половина роботодавців добровільно організовують надання додаткових медичних послуг для своїх працівників.

Згідно із законом про національну систему охорони здоров’я, ухваленим в 1972 році, всі люди, які живуть у Фінляндії, мають право на отримання медичної допомоги в рамках цієї системи. Медичну допомогу фінансують муніципальні ради за рахунок податку на дохід громадян, який вони мають право збирати. Крім того, муніципалітети отримують державні субсидії.

Закон про медичне страхування розповсюджується на всіх людей, які живуть у Фінляндії, незалежно від національності. До програми медичного страхування входять добові грошові виплати з приводу хвороби, вагітності та пологів, покриття медичних та транспортних витрат. Приватні медичні послуги частково фінансуються Національним фондом медичного страхування, керованим Інститутом соціального страхування (ІСС) через програму медичного страхування. Значна частина коштів надходить від самих пацієнтів у формі співоплати. Приватні медичні послуги, як правило, надаються в міській місцевості. Державне медичне страхування покриває витрати на ліки, які приписує лікар (в тому числідля амбулаторних хворих), лікарські гонорари, стоматологічну допомогу, діагностику, а також витрати на дорогу, пов’язані з лікуванням.

У Німеччині системою обов’язкового медичного страхування охоплено біля 88% населення (з них 13% - добровільно). Працівники, що мають річний дохід нижче певного встановленого рівня, зобов’язані бути учасниками системи.

Як бачимо, між запропонованою українською системою фінансування охорони здоров’я та системами інших країнах є як схожість, так і відмінності, які журналісти за бажанням можуть проаналізувати на конкретних прикладах.

Хто відповідальний за впровадження реформи

Кабінет міністрів України

створює та контролює

Національну службу здоров’я (повноцінно запуститься у 2020 році)

– центральний орган виконавчої влади, який займатиметься закупівлею медичних послуг для пацієнтів, управлінням бюджетом і його розподілом між закладами охорони здоров’я та лікарями-ФОПами. Замовлятиме послуги НСЗУ, орієнтуючись на вибір громадянами того чи іншого закладу охорони здоров’я, так працюватиме принцип «гроші ходять за пацієнтом». НСЗУ також слідкуватиме за якістю та відповідністю послуг. Бюджет Національної служби здоров’я на наступний рік запланований у розмірі 19,3 млрд грн

Голова НСЗУ - Олег Петренко

Сплачуватиме за рахунками Державна казначейська служба

Перевірятимуть розрахунки Національне агентство з питань запобігання корупції та ревізійна служба, яка також контролюватиме використання перерахованих коштів

Органи місцевого самоврядування

(сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст; районні у містах ради та їх виконавчі органи)

Реорганізують мережу медичних закладів із бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства (КНП), щоб держава змогла закуповувати у них послуги за єдиними тарифами. До повноважень органів місцевого самоврядування відноситься технічне забезпечення закладів (стан приміщень, обладнання, меблів, наявність води і тепла тощо), у тому числі комп’ютерами і інтернетом, щоб заклади могли надавати якісні медичні послуги і вносити усю необхідну інформацію у систему «електронне здоров’я».

Прес-центр Кабінету міністрів України

Адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського,12/2
Тел.:+38 044 256 62 48
E-mail: zmi@kmu.gov.ua
сайт:https://www.kmu.gov.ua/ua/pres-centr/informaciya-dlya-zmi

Національна служба здоров’я України

Адреса: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7
E-mail: info@nszu.gov.ua
сайт: http://nszu.gov.ua/

Міністерство охорони здоров’я України

Адреса: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7
Тел.: +38 044 253 61 94
Телефон гарячої лінії: 0-800-801-333
E-mail: moz@moz.gov.ua

Павло Ковтонюк

Заступник міністра, відповідає за реформу фінансування системи охорони здоров'я
Телефон приймальні: (044) 200-07-81

Прес-служба МОЗ

Адреса: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7
Тел.: +38 044 253 69 75
Тел.: +38 044 253 02 25
E-mail: psmozua@gmail.com
Прес-служба МОЗ України опрацьовує лише запити представників ЗМІ

Регіональні управління МОЗ:

http://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja

eHealth

https://portal.ehealth.gov.ua/#contacts

Державний Експертний Центр МОЗ України

www.dec.gov.ua

Центр громадського здоров'я МОЗ України

https://phc.org.ua/

За що критикують реформу

Реформа має багато опонентів. Пояснення причин, з яких опір реформуванню системи фінансування медицини чинять деякі відомі медики і керівники медичних закладів, дається зокрема в статті Центру протидії корупції «Гіппократи-мільйонери. Хто з білих халатів втратить від реформи?»

«Медична система, яку сьогодні захищають від реформування відомі лікарі, – це ще одна годівниця і складова корупційної системи, від якої страждає більшість, і в якій заробляє меншість, – йдеться у статті. – З новим законом про електронне декларування декларувати свої статки тепер мають і керівники та головні лікарі медичних закладів.

Оприлюднених декларацій керівників медичних закладів достатньо, щоб зрозуміти, чому багато відомих лікарів виступають проти реформування старої радянської системи.

«…Фактично головні лікарі, академіки – це та еліта, яка першою виступила проти реформи, що запровадить офіційні платежі та виведе з тіні готівку в лікарнях. І судячи з їх декларацій – їм є що втрачати»

Гірше інше – багато народних депутатів та політичної еліти «проходили» через клініки цих лікарів, лікували в них своїх родичів і тому готові й надалі бойкотувати реформу охорони здоров’я, прикриваючись популістичними гаслами, обговореннями та створенням робочих груп, в той час як корупційна машина працює і далі на збагачення обраних».

Фейкам і маніпуляціям на тему медреформи приділили увагу у своєму аналітичному моніторингу «Уляна Супрун і медреформа в інтернет-ЗМІ: дослідження ІМІ» експерти Інституту масової інформації. Моніторинг проводився у квітні, але окреслені експертами тенденції актуальні й далі, а з наближенням офіційного старту виборчої кампанії поглиблюватимуться.

Результати моніторингу центральних онлайн-видань показали, що запровадження в країні медичної реформи досить широко висвітлюється і медіа активно дають роз’яснення та інструкції щодо підписання декларацій із лікарями. 61% усіх матеріалів, які потрапили в моніторинг ІМІ, давали споживачам корисну і суспільно важливу інформацію.

Водночас експерти ІМІ відзначили, що 22% матеріалів про медреформу і персонально виконувачку обов’язків міністра охорони здоров’я містили негатив, а ще приблизно 8% матеріалів просували фейки чи маніпуляції. Наприклад, щодо того, що Уляна Супрун закликала лікарів вивчати медицину за зарубіжними серіалами. Цей фейк підхопила й російська пропаганда (насправді не медицину, а англійську мову). Або тези голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я Ольги Богомолець про те, що МОЗ за ініціативою Супрун збирається легалізувати наркотики. Інколи негативна конотація або маніпуляція йшла в бекграунді до цілком інформативного матеріалу.

«Найцікавішим у таких матеріалах були останні абзаци, або бекґраунд, який редакція вважала за доцільне додати до новини, – зазначається в дослідженні. – Так, у статті «Сегодня» «Что будет, если не подписать декларацию с врачом» додається, що «частные врачи отказываются от медреформы, хотя украинцы могут подписать декларацию и с ними», а також вказується, що «в ходе реформы меняются и правила вызова врача на дом. Теперь доктор может и не приехать, если посчитает, что пациент может приехать сам».

Щодо першого твердження в Міністерстві охорони здоров’я зазначили, що в системі вибору лікаря зареєструвалися і приватні заклади, і в цьому неважко переконатися на сайті, хоча не всі поспішають підписувати декларації. Друге твердження також є маніпуляцією, адже йдеться про те, що лікар разом із пацієнтом будуть вирішувати, чи варто приїздити на виклик, а не лікар одноосібно буде приймати рішення («Медреформа: Супрун пояснила, як викликати свого лікаря додому», «Укрінформ»).

До слова, саме голову профільного парламентського комітету Ольгу Богомолець рік тому, ще до ухвалення Верховною Радою і підписання Президентом закону «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» деякі журналісти вважали головним критиком медичної реформи. У своїх коментарях та інтерв’ю пані Богомолець називала реформу «зловісним експериментом над українцями» і навіть «цинічним та спланованим геноцидом українців, яких хочуть змусити продавати останнє майно, щоб не померти та продовжити собі чи своїм дітям життя». Вона також свого часу озвучила «пореформені» тарифи на медичні послуги, які нібито планувалося запровадити: мовляв, діагностика порушення ритму серця у дитини коштуватиме 65 тисяч гривень, репротезування двох клапанів серця — майже 190 тисяч гривень, аневризма серця — майже 154 тисячі гривень, стеноз — більше 163 тисяч, шунтування аорти — 130 тисяч гривень, коронарний тромбоз — 103 тисячі, лікування цирозу печінки — 111 тисяч тощо. Міністерство охорони здоров’я спростувало ці цифри. Останнім часом кількість критичних заяв Ольги Богомолець на тему реформи різко зменшилася, натомість вона називає себе справжнім ідеологом принципу «гроші ходять за пацієнтом».

Лікарі, пацієнти, політики, зокрема депутати місцевих рад транслюють й інші «страшилки», пов’язані з реформою. Наприклад, про тотальне скорочення лікарів, недостатню кількість медиків для проведення реформи, неможливість побудувати запропоновану модель фінансування через брак грошей тощо.

Що і як варто писати про реформу

Рік тому експерти Інститут масової інформації, спираючись на дані соціологічного опитування, проведеного у травні-червні 2017 року компанією InMind на замовлення Internews Network, зазначали, що понад половина українців вважають інформацію, яку отримують про реформи в Україні, «недостатньою». Результати дослідження показали, що висвітлення ходу реформ у ЗМІ насправді досить ситуативне: якщо хтось — державні органи, громадські організації, експерти, замовники прихованої реклами,— давали інформаційний привід, про реформу писали, коли не давали — не писали. Системного висвітлення цієї теми, коли б журналісти самі шукали інформприводи або постійно писали, скажімо, про медреформу чи реформу освіти, експерти ІМІ в досліджених медіа не побачили. Водночас реформу охорони здоров’я в медіа, за спостереженнями ІМІ, критикували найбільше. І часто це були однобокі блогові дописи або ж матеріали з ознаками політичного замовлення.

Півроку потому ситуація поліпшилася. Підсумки проведеного експертами ІМІ моніторингу присвячених медичній реформі новин, про який згадувалося вище, показали, що в більшості новин доступно роз’яснювалася суть реформи, розвінчувалися міфи про медреформу за допомогою буклету з коміксами, які створив Відкритий університет реформ, подавалися роз’яснення представників Міністерства охорони здоров’я щодо того, що лікарів в країні не бракує, і їм уже можуть гідно платити, як працюватиме система eHealth, як викликати свого лікаря додому тощо. Автори дослідження наводили приклад підходу до теми видання «Сегодня», журналісти якого не обмежилися брифінгами і на власному досвіді вирішили перевірити запуск медреформи, обійшовши чотири столичні лікарні, а також клініки у Дніпрі. Автори репортажу зосередилися на переліку проблем, з якими стикаються ті, хто хоче підписати декларацію із лікарем, а наприкінці матеріалу представили основні кроки підписання декларації у вигляді інфографіки, а також відповіді МОЗ щодо того, що робити, якщо щось пішло не так («Реалії медреформи: як вибрати собі лікаря і підписати з ним декларацію»).

Наприкінці літа – на початку осені 2018 року маятник знову хитнувся в інший бік. Експертка ІМІ Олена Голуб відзначила суттєве зменшення кількості публікацій, які стосуються безпосередньо реформи, її поточного стану, роз’яснень тощо, і різке падіння рівня журналістських матеріалів про реформу загалом на тлі неофіційного старту передвиборчої кампанії. Водночас журналісти також приділяють неабияку увагу постам у Facebook виконуючої обов’язки міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, охоче їх репостять і коментують. Хоча, на думку експертки, зараз якраз той час, коли слід, навпаки, значно серйозніше поставитися до теми медичної реформи, позаяк виникли ті проблеми, яких не було на початку її впровадження, і про які потрібно говорити, щоб висвітлення цих проблем спонукало до їх розв’язання. Зокрема йдеться про кількість сімейних лікарів і рівень їхньої кваліфікації.

««Мені розповіли випадок, коли жінка з діабетом не може лягти в лікарню, бо лікарка, до якої вона приписана, пішла у відпустку, та, яка заміняє, поїхала на курси, а та, яка заміняє ту, що заміняє, відмовилася її приймати. А без скерування цього лікаря людина не може потрапити до вузькоспеціалізованих фахівців (це один із постулатів реформування первинної і подальших ланок медичної допомоги). Тобто люди із хронічними захворюваннями зараз не можуть отримати допомогу, якої вони потребують. На це слід звернути увагу журналістам, щоб звернули увагу і у профільному міністерстві»»
Олена Голуб

Також, за словами пані Олени, є великий супротив лікарів реформі, і це ускладнює її просування. В неї виникло враження, що лікарі на місцях, прикриваючись реформуванням, спеціально створюють людям проблеми, аби вони не підтримували цієї реформи. Про це також варто писати.

Багато залежить, наголошує експертка, і від редакційної політики конкретного ЗМІ. Часом через уподобання власників видання, ставлення самих журналістів та редакторів, замовлення тощо навіть у позитивні матеріали, додаються беки, які створюють негативний контекст.

Іноді журналісти, навпаки, подають новини без беків і коментарів. Брати коментарі у фахівців, експертів, практикуючих лікарів тощо і варто, і дуже бажано. Інша справа, що журналісти і редактори, які пишуть і готують тексти про медичну реформу, не завжди знають, до кого звертатися по коментар, чия експертна думка буде доречною і корисною.

Не слід забувати й про те, що регіональні засоби масової інформації активно використовують і передруковують матеріали з центральних ЗМІ з усіма їх як позитивними моментами, так і вадами. Тому можна сказати, що в регіональних ЗМІ відображаються і характерні для центральних видань і ресурсів тенденції.

Отже, про що, на нашу думку, варто писати і говорити журналістам?

Про те, як обрати і де шукати свого лікаря (з прив’язкою до місцевого ґрунту), про проблеми, які можуть виникнути при підписанні декларацій, а також що буде, якщо не підписати декларацію з лікарем (як ішлося вище, за пацієнта із «червоного» списку лікар отримуватиме 240 грн на рік, при цьому такий пацієнт не платитиме за медичну послугу, але поки що лише у закладах «первинки»; в усіх інших поки що його лікування оплатить держава, а потім, коли реформа торкнеться цих закладів, він платитиме з власної кишені).

Про головних лікарів. Саме головні лікарі в умовах реформування стають повноцінними менеджерами медичних закладів і саме вони відповідають за забезпечення нормальних умов для лікування пацієнтів і роботи медиків. Головлікарі розпочнуть конкурувати за пацієнтів, бо від кількості і якості наданих ними послуг залежатиме державне фінансування від НСЗУ. Головлікарі почнуть конкурувати за хороших фахівців, бо ті приноситимуть більше грошей на рахунок їх закладу. Хороші лікарі, знаючи, що вони більш запитані, обиратимуть медзаклад не тільки за рівнем оплати, а й за рівнем обладнання, станом приміщень, комфортністю процесу лікування. Тож головним лікарям, аби залучити хороший персонал, доведеться більше займатися своїми закладами. Нарешті з’явиться справжня конкуренція за хороших лікарів – як зі сторони пацієнтів, так і зі сторони клінік, і їх конкурентні переваги будуть виражені в кількості зароблених грошей.

У Центрі протидії корупції стверджують, як зазначалося вище, що багато відомих лікарів виступають проти реформування старої радянської системи, боячись утратити свої 2незаконні доходи. Отже, дослідження з метою з’ясувати, чи гідна людина обіймає посаду головлікаря в тій чи іншій лікарні (аналіз біографії, родинних зв’язків, досвіду, декларацій про доходи, відгуків колишніх та нинішніх колег і пацієнтів тощо) напевне буде цікаве читачам.

Про сільських сімейних лікарів. У селах сімейного лікаря обирає місцева громада. Створивши для лікаря гарні умови життя і праці, села зможуть запросити перспективних спеціалістів. Гідну заробітну платню зобов’язується забезпечити держава. Зарплатня, втім, буде залежною від кількості пацієнтів, які обслуговуються в лікаря.

Кваліфіковані лікарі готові працювати в селах, якщо на додаток до хорошої зарплатні вони матимуть житло з водопостачанням і опаленням, обладнане місце роботи та відшкодування витрат на пальне для службового транспорту.

Якщо в селі небагато людей, один сімейний лікар може обслуговувати кілька населених пунктів, розташованих поряд. У цьому випадку лікар отримує підтримку кількох громад.

Про лікарів, які вже відчули вплив реформи (позитивний чи негативний).

Приклад позитивного впливу реформи моделі фінансування медицини зокрема на заробітні платні медиків навів у своїй колонці на бухгалтерському інтернет-порталі ibuhgalter.net відповідальний за реформу заступник міністра охорони здоров'я України Павло Ковтонюк. «В Одеській області, в місті Балта, в КНП (Комунальне некомерційне підприємство – ДМ) «Балтський центр первинної медико-санітарної допомоги» зарплатня сімейних лікарів зросла в середньому в три рази. Лікарка, яка підписала 1795 декларацій, отримала в липні 16011 грн. У червні її дохід становив усього 5834 грн. Ще одна сімейна лікарка, яка має 1770 декларацій з пацієнтами, у липні отримала на руки зарплатню у розмірі 13261 грн. У червні мала 3349 грн. І це лише один приклад із багатьох», — пише заступник міністра. Водночас навряд чи в усіх сімейних лікарів справи настільки ж райдужні. Чимало з них уже стикнулися з певними проблемами, маніпуляціями і зловживаннями з боку керівництва лікарень тощо. Позаяк проблеми медиків часто-густо перетворюються на проблеми пацієнтів, читачам і глядачам буде цікаво і корисно про них дізнатися.

Про реакцію на зміни, що відбуваються, приватних лікарів і клінік. За даними Міністерства охорони здоров’я, станом на початок вересня до реформи приєдналися 47 приватних клінік та 38 лікарів-ФОПів. На думку урядовців, позаяк «приватники» звикли працювати в ринкових умовах, конкуруючи з іншими надавачами подібних послуг, участь приватних закладів у медреформі стане поштовхом до зростання загального рівня якості медичного обслуговування. Мовляв, більш повільні комунальні заклади будуть змушені «змінитися на краще або програти». Таке ж переконання висловив під час презентації онлайн-курсу для лікарів первинної ланки «Успішний #ЛікарПервинки», яка відбулася 10 вересня, голова правління ГО «Батьки за вакцинацію» Федір Лапій: «Ми можемо стверджувати, що саме розвиток приватної практики та співпраці держави з лікарями-ФОПами створює конкуренцію між медиками і безпосередньо поліпшує надання медичної допомоги».

Цю тезу журналістам варто спробувати перевірити на конкретних прикладах. При цьому не слід забувати, що матеріали щодо цього аспекту медреформи повинні містити висновки і узагальнення, а не перетворюватися на рекламу приватного медичного закладу.

Про хід кампанії з обрання сімейних лікарів у регіонах і майбутнє аутсайдерів. Наприкінці липня, як розповів заступник міністра охорони здоров'я Павло Ковтонюк в інтерв’ю виданню Delo.UA, лідерами в процесі підписання декларацій з лікарями були Вінниця та Вінницька область (декларації підписали понад 50% мешканців). За ними йшли Полтавська та Харківська області (близько 45%). Київ був серед лідерів, тоді як Київська область – на останніх місцях. В аутсайдерах — Сумська, Закарпатська, Одеська, Запорізька та Черкаська області.

«В Україні доволі ієрархічна організація державної медицини, тобто керівництво лікарень завжди в своїх рішеннях «оглядається» спочатку на «свою» владу, а вже потім на національну, — зауважує пан Ковтонюк. — І в мене є гіпотеза, що справа в місцевому керівництві, яке не сигналізує про важливість реформи. Або, ще гірше, посилає перекручені сигнали. Я сподівався, що це лише мої здогадки, але, на жаль, маю інсайдерську інформацію, що є такі регіони, де реформа саботується.

От наприклад, Кіровоградська і Черкаська області — дві ідентичні області, з однаково поганими дорогами, однаково низькими доходами, однаковим сільським населенням. Одна показує прекрасні результати по реформі, друга — погані. В чому причина? Мені здається — в обласному управлінні охорони здоров"я, в сигналах, які подаються медикам… Якщо до осені області-аутсайдери не почнуть «заходити» в реформу, будуть кадрові заходи. Через уряд будемо ініціювати зміну голів обласних департаментів охорони здоров’я».

Заступник міністра нагадав, що перехідний період, коли діє два механізми фінансування — і субвенція, і оплата послуг через Національну службу здоров’я України (НСЗУ), — закінчується у 2018 році. З наступного року всі заклади «первинки» фінансуватимуться через НСЗУ. Ті заклади, які не перейдуть на нову систему фінансування — не підпишуть договір з НСЗУ та не підписуватимуть декларації з людьми, — у 2019 році залишаться без централізованого фінансування.

Можливість підвищити зарплатні лікарям медзаклади отримали завдяки автономізації - перетворенню з бюджетної установи на некомерційне комунальне підприємство (НКП). Автономізований мездаклад може укласти договір з Національною службою здоров’я України та отримувати плату за обслуговування пацієнтів з державного бюджету від Нацслужби.

Про реформування моделі фінансування медичних установ спеціалізованої допомоги (розпочнеться з 2019 року) та високоспеціалізованої (з 2020 року).

Найпоширенішою журналістською помилкою, за нашими спостереженнями, є тиражування регіональними ЗМІ міфів про медичну реформу, які продукують центральні видання. Наприклад, у день, коли Верховна Рада України ухвалила в другому читанні закон «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» (жовтень 2017 року), один із волинських сайтів повідомив своїм читачам, що «основна зміна, яку обіцяє медична реформа, — це фактичне зникнення гарантованої Конституцією безкоштовної медицини». На підставі чого редактори цього сайту зробили такий висновок? Насправді вони його, можливо, й не робили, просто передрукували матеріал видання «Страна.ua», відомого своєю політичною ангажованістю. От і думай, чи у власників ресурсу «Страна.ua» і волинського ЗМІ, про яке йдеться, збігаються політичні погляди, чи волинські редактори, ні у що не заглиблюючись, вхопили перший-ліпший текст із підходящою назвою?..

Типові запитання і відповіді

Скільки разів можна обирати сімейного лікаря?

Пацієнт має право в будь-який момент змінити сімейного лікаря на іншого.

Що передбачає первинна допомога?

Консультацію лікаря, профілактику захворювань, діагностику та лікування поширених хвороб, травм, отруєнь, проведення індивідуальних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, направлення пацієнтів на отримання вторинної, третинної медичної допомоги та санаторно-курортного лікування.

Чи виїжджатиме лікар за викликом пацієнта?

Рішення про виїзд за викликом пацієнта прийматиме сам лікар. Вік пацієнта, віддаленість його місця перебування чи відсутність у пацієнта коштів на проїзд не є тими єдиними підставами, що гарантують виїзд лікаря.

Що таке eHealth?

Електронна система охорони здоров’я, що є альтернативою звичним паперовим медичним карткам. У системі eHealth зберігатиметься вся необхідна інформація про пацієнта, медичні працівники матимуть доступ до історії хвороби, оминаючи паперові носії інформації.

Які безоплатні послуги надаватиме сімейний лікар?

супровід пацієнтів із хронічними захворюваннями;
проведення вакцинації, огляд та дослідження пацієнтів із груп ризику;
спостереження неускладненої вагітності й спостереження здорової дитини
діагностика та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів;
проведення консультації та направлення пацієнта для надання йому спеціалізованої або високоспеціалізованої медичної допомоги;
надання окремих послуг паліативної допомоги.

Як реформа зменшить корупцію?

Наприклад, у випадку, коли сімейний лікар почне вимагати додаткові кошти під час лікування, пацієнт зможе звернутися зі скаргою до Національної служби здоров’я або просто змінити свого сімейного лікаря.

Чи не призведе медреформа до закриття лікарень і скорочення медпрацівників?

У законопроектах про медреформу не йдеться про закриття лікувальних закладів чи скорочення медперсоналу. На першому етапі реформи НСЗУ укладе договори з усіма лікарнями, які перейдуть у статус некомерційних комунальних підприємств. Інші заклади протягом перехідного періоду фінансуватимуться за рахунок медичної субвенції, як це було раніше. Але з часом конкуренція та принцип «гроші йдуть за пацієнтом» призведуть до впорядкування мережі медичних закладів – малопотужні, погано оснащені й малозавантажені лікарні, де просто небезпечно лікуватись, будуть перепрофільовані під реальні потреби населення – на реабілітаційні, діагностичні центри, хоспіси. Впорядкуванням мережі лікувальних закладів опікуватиметься місцева влада. Місцеві громади мають вирішити, які медустанови потрібно підсилити, а які перепрофілювати.

Корисні матеріали

Реформа системи охорони здоров'я

Медична реформа: чого чекати пацієнтам та лікарям

Закон «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»

eHealth – Національна електронна система охорони здоров’я

Як організувати систему надання первинноï медичноï допомоги на мiсцевому рiвнi

Медична реформа: все, що ви хотіли про неї знати

Посібник «Міфи та правда про освітню та медичну реформи» доступний для скачування

Досвід Європи у фінансування охорони здоров’я

Підписання декларацій з сімейним лікарем: правила та що потрібно знати

Реформа медицины: как найти и заключить декларацию с семейным врачом

Неэффективные аспекты охраны здоровья в Украине: действительно ли качество соответствует цене?

Реформен і страшилки про медреформу

Експерти (науковці, громадські діячі тощо) з питань медичної реформи

Медіаексперти:

Олена Голуб, ІМІ

тел.: +380 93 706 0787

Урядові (МОЗ і профільні установи):

Олександр Ябчанка, речник МОЗ

Громадські (пацієнтські та антикорупційні):

Федір Лапій, голова правління ГО «Батьки за вакцинацію»
Тимофій Бадіков, голова правління ГО «Платформа здоров’я»
Євген Прилипко (eHealth)
Даня Столбунов (медична реформа і підлітки)
Лілія Олефір (громадське здоров'я)
Макс Трембанчук (приватна медична практика в контексті реформи)
Роман Ланський (екстрена медицина)
Тетяна Бойко (НСЗУ)
Віктор Артеменко (медична освіта)
Ксенія Сердюк (центри громадського здоров'я)
Ольга Пришко (доступ до ліків)