Докладні поради журналістам, які пишуть про українську освіту.
Як і медична, освітня реформа – одна з наймасштабніших та найбільш визначальних для майбутнього України. У сучасному світі інтелектуальний потенціал нації є конкурентною перевагою, важливішою за багатства надр, а відставання в науковому та технологічному розвитку зменшує шанси на економічний та соціальний добробут. Радянська система, успадкована Україною з усіма її вадами, значною мірою збережена дотепер. Реформа освіти має поступово, але остаточно перевести цю сферу на європейські рейки.
Навіщо реформують освіту
Освіта віддавна опинилась у стагнації. Через малу зарплату на педагогічні спеціальності до вишів вступають не найкращі випускники шкіл, а до шкіл приходять працювати не найкращі випускники вишів. Те саме відбувається у професійно-технічній і вищій освіті (викладачами часто стають ті, хто не може реалізувати себе в інших сферах), які, до того ж, не враховують потреб ринку праці. Надмірне регулювання заважає ефективно застосовувати сучасні методи й технології навчання.
Якість знань випускників шкіл ілюструють результати цьогорічного зовнішнього незалежного оцінювання: наприклад, тридцять відсотків учасників тестування з географії вважають, що Україна є федерацією, конфедерацією або союзною державою. А 65% учасників тестування з української мови та літератури не побачили лексичної помилки у словосполученні «на наступній неділі».
Школярі й студенти отримують сукупність знань без розуміння того, як вони можуть допомогти в житті: зміст освіти залишається відірваним від потреб і реалій суспільства та економіки. Так Україна втрачає здатність розвивати високотехнологічні галузі економіки, які в країнах Заходу забезпечують поступ і економічний добробут. Водночас через хронічний бюджетний дефіцит зафіксоване в Конституції право на безкоштовну освіту опиняється під загрозою.
Реформа передбачає трансформацію галузі, мета якої — створення сучасної конкурентоспроможної освіти на всіх рівнях, від початкової школи до вишів. Робота в освіті й науці повинна знов стати престижною.
Як проходитиме реформа
Освітня реформа має декілька напрямів: реформування середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти, створення нової системи управління і фінансування науки, визнання результатів неформальної та інформальної освіти.
Нова українська школа (НУШ) – ключова реформа, мета якої – створити школу, комфортну для навчання, яка даватиме учням не тільки знання, а й здатність ними користуватись.
Закон «Про освіту», який запустив НУШ, був ухвалений у вересні 2017 року. На черзі ухвалення нового закону «Про загальну середню освіту».
Головні віхи НУШ – це:
Новий зміст освіти, спрямований на формування компетентностей ХХІ століття. Ці компетентності – вільне володіння державною мовою, математична, загальнокультурна та екологічна компетентності, підприємливість та іноваційність, економічна компетентність тощо. А також наскрізні компетентності – критичне та системне мислення, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, вирішувати проблеми. Про розвиток компетентностей ідеться і в Концепції розвитку громадянської освіти в Україні: там є перелік знань, умінь і навичок, якими людина має оволодіти на кожному з рівнів освіти.
Шкільна освіта буде дванадцятирічною: чотири роки початкової школи, п’ять – базової середньої школи, яка називатиметься гімназією, і три роки профільної середньої школи, яка матиме ліцеї академічного та професійного спрямування. Незалежно від типу закладу учні отримають повноцінну повну загальну середню освіту і матимуть право продовжити навчання в закладах професійної, фахової передвищої та вищої освіти. При цьому в академічному ліцеї учень може поглиблено вивчати обрані ним наукові дисципліни, а у професійному паралельно із загальною середньою освітою школярі матимуть можливість отримати першу професію..
Відповідно до затверджених МОН методичних рекомендацій, вчителі початкових класів мусять доброзичливо ставитися до учня як до особистості та позитивно – до його зусиль, навіть якщо ці зусилля поки що не дали бажаного результату. Для оцінювання учнів пропонується чотирирівнева система: «має значні успіхи», «демонструє помітний прогрес», «досягає результату за допомогою вчителя», «ще потребує уваги i допомоги», за якою вчителі даватимуть характеристику предметних компетентностей учня.
450 тисяч першокласників 2018 року школи зустріли з новими підручниками й підготовленими викладачами. У 2022 р. запрацює базова школа, у 2027 р. - профільна, у 2030 році з’являться перші випускники 12-річної школи. (Відповідно до п.3.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про освіту. Закон також передбачає, що якщо будуть створені необхідні умови, то МОН може прийняти рішення про більш ранній початок роботи базової та профільної школи.)
Нова українська школа. Школа цікава для дитини
Новий шкільний учитель, який володіє сучасними методиками викладання і педагогікою партнерства. Буде запроваджена система добровільної зовнішньої незалежної сертифікації вчителів. Можливості вчителів підвищувати кваліфікацію будуть розширені за допомогою механізму «гроші ходять за вчителем»: педагог зможе сам обрати, де підвищити кваліфікацію, а держава за це заплатить. Також, за словами міністра Лілії Гриневич, найближчим часом запровадять педагогічну інтернатуру для вчителів: майбутні педагоги повинні будуть відпрацювати рік у школі під керівництвом досвідчених наставників.
Сучасна система управління школами. Відбуватиметься істотний перерозподіл повноважень між школами та органами управління освітою. Школи стають значно більш самостійними у прийнятті рішень щодо змісту освіти, кадрових призначень, фінансово-господарської діяльності. Директорів обиратимуть за конкурсом на шість років і не більш, ніж на дві каденції. Директори призначатимуть своїх заступників і вчителів. Кожен заклад освіти муситиме оприлюднювати всю інформацію про свої освітні програми, а також про надходження грошей та їхнє використання.
Нова система контролю якості освіти. Атестації шкіл та інспекцій у районних управліннях освіти більше не буде. Якість освіти контролюватиме Державна служба якості освіти (ДСЯО). Вона також буде періодично здійснювати інституційний аудит шкіл.
Осучаснення змісту професійної (професійно-технічної освіти), яка повинна почати орієнтуватись на потреби роботодавців та економіки. Мають також бути впорядковані принципи управління, які змінились у межах децентралізації. Зміни у професійній освіті врегулює закон «Про професійну (професійно-технічну) освіту», розроблений МОН із залученням всіх ключових стейкхолдерів. Зараз його обговорюють.
Створення системи забезпечення та поліпшення якості вищої освіти за євростандартами.
Брак грошей, їх неефективне використання та ризик їх розкрадання. Фінансування шкіл має бути достатнім для забезпечення якісної освіти. Будівництво, ремонт і обладнання шкіл має оплачувати засновник, яким зазвичай є орган місцевого самоврядування. З державного бюджету виділяють гроші на зарплатні вчителів та підручники. Водночас на місцях контролювати витрати легше.
Брак освітян, готових змінюватись. Не всі вчителі готові пристосовуватись до нових вимог і завдань. Водночас громадські організації, які є провайдерами реформи, приділятимуть велику увагу навчанню педагогів та підвищенню їхньої кваліфікації.
Брак політичної волі та популізм. Політики атакують реформу заради власного піару, а влада не завжди готова приймати непопулярні рішення, особливо перед виборами. Наслідком виборів може бути зміна влади, й немає гарантії, що за нової влади реформа освіти триватиме.
Як Україна використовує світовий досвід
У багатьох північноамериканських, європейських та азійських країнах замість традиційних уроків застосовується всебічне дослідження тем, набуття навичок критичного і креативного мислення, отримання знань упродовж усього життя в різних формах.
У 80 країнах світу використовують методику південнокорейського професора Джинвана Пака «Філософія для дітей», яка навчає дітей вести дискусію, міркувати, знаходити власні аргументи та сприймати аргументи співрозмовника замість «зубріння».
До дванадцятирічної школи, яку поки що не всі схвально сприймають в Україні, перейшли всі країни пострадянського простору, крім Росії та Білорусі.
Однією з найякісніших у Центральній Європі вважається польська шкільна освіта. Вступивши до Євросоюзу, Польща адаптувала систему освіти до європейських стандартів і почала застосовувати Міжнародну стандартну класифікацію освіти (ICSED). За даними Програми міжнародного оцінювання учнів PISA, до якої Україна вперше долучилася у 2018 році, Польща вже після першого чотирирічного етапу реформ посіла третє місце після Фінляндії та Сінгапуру за рівнем наукової грамотності 15-річних школярів, випереджаючи англійців та американців.
На момент старту реформи освіти у Польщі завершувався процес створення нових адміністративних одиниць – ґмін («громад»), повітів («районів») та воєводств («областей»). Нині за початкову освіту (1-6 клас) і гімназійну (6-9 клас) відповідає саме ґміна, за останні три роки навчання у рамках середньої освіти, професійні та спеціальні школи – повіт. Коли школи передали у відання ґмін, ті заходилися оптимізувати мережі шкіл на своїй території. До слова, шляхом оптимізації освітньої мережі йшли також Австралія, Велика Британія, Канада, Корея, скандинавські країни, досвід яких застосовується при впровадженні реформи в Україні.
Учителі в Польщі вільні у виборі підручників, за якими навчають школярів, можуть працювати з авторськими програмами тощо. Держава вимагає лише, аби діти володіли певними компетентностями. Яким чином це зробити, вирішує вчитель.
Найменша платня польському вчителю з найнижчою категорією – 2 717 злотих (за нинішнім курсом – приблизно 20 300 грн). Залежно від стажу вчителя ця сума може зрости вдвічі. І це лише кошти, гарантовані державою, а є ще доплати від ґмін. 1% від суми зарплатні шкільного вчителя витрачається на підвищення його кваліфікації, при цьому учителі самі обирають, де її підвищувати.
Однією з провідних у світі є фінська загальна середня освіта. 3 липня 2018 року Верховна Рада ратифікувала угоду між Україною та Фінляндією щодо підтримки реформи НУШ. «Вони оцінили нашу реформу як надзвичайно прогресивну. Ми маємо після ратифікації отримати 6 млн євро безповоротної допомоги. І ці гроші будуть спрямовані найперше на підвищення кваліфікації вчителів, зокрема поліпшення підготовки в педагогічних університетах», — пояснила міністр освіти і науки Лілія Гриневич. Згідно з угодою, Україна та Фінляндія також працюватимуть над популяризацією освіти та розробкою електронних навчальних матеріалів.
Цікавим є також досвід середньої освіти в Японії.
Журналісти можуть урізноманітнити свої матеріали про освіту в Україні та її реформування, наводячи приклади зарубіжного досвіду. Та не слід забувати, що механічне перенесення цього досвіду в Україну не є запорукою успіху.
Хто відповідає за реформу
Прес-центр Кабінету міністрів України:
01008, м. Київ, вул. Грушевського,12/2
Тел.+38 044 256 62 48
E-mail: zmi@kmu.gov.ua
Міністерство освіти і науки України
Міністр – Лілія Гриневич
Фейсбук-сторінка МОН
Прес-служба МОН:
01135, м. Київ, пр. Перемоги, 10
З питань організації інтерв’ю, надання коментарів керівництвом МОН, проведення фото- та відеозйомок, отримання оперативної інформації про діяльність Міністерства можна звертатися за електронною адресою або телефоном:
press@mon.gov.ua
+38 044 481-32-62.
Начальниця управління з питань інформаційної політики та комунікації – Тетяна Голубова
Державна служба якості освіти (ДСЯО)
м. Київ, вул. Ісаакяна, 18, 01135
Голова – Руслан Гурак
Гаряча лінія: (044) 236-33-29 (понеділок – четвер – 9:00–18:00; п’ятниця – 09:00–16:45; обідня перерва 13.00–13:45)
Прес-служба:
По інтерв’ю та коментарі керівників Державної служби якості освіти України можна звертатися за електронною адресою або телефоном:\
sqe@sqe.gov.ua
press_dinzu@ukr.net
+38 044 236-33-83
Департаменти освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій
Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти
В.о. голови – Олександр Співаковський
Голова підкомітету з питань освіти – Тарас Кремінь
Секретаріат комітету
Хто і за що критикує реформу
У місцевих органах управління освіти незадоволені тим, що їхні повноваження зменшуються, натомість додаються обов’язки й відповідальність як засновників закладів освіти. Вимоги щодо прозорості та публічної звітності обмежують можливості розкрадання бюджетних грошей, та водночас через недосконалість законодавства важко використовувати ці гроші ефективно.
Керівники закладів освіти не в захваті від того, що додаються незвичні для них функції та зростає відповідальність за результат роботи. З іншого боку, частина звичних повноважень скасовується або передається іншим органам управління. Є також незадоволені вимогою щодо прозорості й публічної звітності.
Головна причина невдоволення викладачів полягає в тому, що попри суттєве зростання зарплатні її середній рівень в освіті залишається нижчим, ніж середня зарплата в країні загалом (у 2018 році – близько 80%). Навантаження ж на педагогів і науковців зростає, адже реформа вимагає підвищувати якість освіти.
Свого часу невтішний результат реформи спрогнозувала наукова консультантка з соціальних і гуманітарних питань Центру Разумкова Людмила Шангіна:
«На моїй пам'яті за 24 роки це вже п'ята спроба змінити кількість років навчання у школі... Жодна з цих спроб не була завершена»
Людмила Шангіна
Вона звертала увагу передусім на відсутність інфраструктури для шкільної освіти, починаючи від достатньої кількості місць у дитсадках і завершуючи обладнанням середніх шкіл. На її думку, це не тільки лабораторії, комп’ютери, швидкісний інтернет, обладнані кабінети фізики, хімії, біології і всіх інших природничих наук, а й наявність якісних підручників, яких нині обмаль, а також якісно підготовлених вчителів. Тому, на думку пані Шангіної, реформу шкільної освіти слід починати з поліпшення якості освіти майбутніх учителів, забезпечення їм гідної зарплатні, а вже потім реформувати процес навчання.
Начальниця управління інформаційної політики та комунікації МОН Тетяна Голубова розповіла «Детектору медіа», що більшість батьків школярів, яких торкнуться запропоновані зміни, спершу негативно сприймали ідею дванадцятирічного навчання. Одним із аргументів проти неї було те, що старшокласниці будуть народжувати дітей. «Однак, коли починаєш пояснювати, що таким чином зменшується учбове навантаження на дитину, що за останні три роки навчання в школі учень зможе або ж поглибити знання та вступити до обраного вишу або опанувати першу професію тощо, ставлення поступово змінюється», — каже Тетяна Голубова.
Міфи про освітню реформу
Неадекватні уявлення про освітню реформу часто поширюють політики, зокрема Юлія Тимошенко та колишній міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко. Керівниця Центру інноваційної освіти «Про.Світ» Лілія Боровець перелічила і прокоментувала деякі упередження:
«Укрупнення шкіл знищить українське село». Насправді укрупнення є добровільним і спрямоване на поліпшення якості освіти. Крім того, тут переплутані причини і наслідки. Школи закривають там, де немає дітей, які могли б в них вчитися.
«Профільність школи звужує світогляд учнів». Насправді це визнана у світі практика – в більшості європейських країн учень обирає, грубо кажучи, між академічним профілем, який дозволяє вступити до вишу, та професійним, який готує до виходу на ринок праці. Утім, в Європі зазвичай є ширший набір варіантів, і поступово розширюється набір варіантів побудови індивідуальної "освітньої траєкторії".
«Природничі спеціальності будуть скасовані». Насправді учні, не зацікавлені у професіях, пов’язаних з природничими спеціальностями, зможуть проходити скорочений інтегрований природничий курс, який поєднає фізику, хімію, біологію, географію, астрономію та екологію. Водночас буде можливість обирати поглиблене вивчення математики і природничих наук, за якого на них відводитиметься навіть більше годин, ніж сьогодні у класах відповідних профілів.
«У школах не буде мов національних меншин». Насправді частина предметів і надалі викладатимуться мовами національних меншин, зокрема мова та література національної меншини. Щоб полегшити вивчення інших предметів, МОН планує розробити словники мовою меншини для паралельного вивчення термінів двома мовами.
«Реформа призведе до масових звільнень учителів». Насправді звільнення реформою не передбачені. З огляду на значну частку вчителів пенсійного віку, звільнення, очевидно, будуть, але не через реформу. Так, закон розширює управлінську автономію директорів, які мають право оголошувати конкурси на вакантні посади, призначати і звільняти з посад. Проте закон не дозволяє звільняти людей безпідставно.
Є побоювання щодо сертифікації вчителів, але результати добровільної сертифікації також не можуть потягти за собою звільнення. А ті, хто пройде сертифікацію, отримають 20% надбавки до зарплатні.
Схвилював суспільство й новий порядок зарахування учнів до загальноосвітніх шкіл. Від тепер школа в першу чергу – без конкурсів, тестів, «благодійних внесків» батьків тощо – прийматиме дітей, які мешкають на її «території обслуговування». Це правило поширюється і на найпрестижніші ліцеї і гімназії, і це, напевне, плюс. Водночас воно стосується лише початкової школи, де немає об'єктивних показників для конкурсного відбору. Якщо гімназія чи ліцей не мають початкової школи і здійснюють прийом, відповідно, до 5 чи 10 класу, то будуть певні результати навчання, за якими можна проводити конкурс. Якщо ліцей або гімназія мають початкову школу, то конкурс до старших класів вони зможуть проводити лише на вільні місця.
Водночас багатьох батьків новий порядок спантеличив, адже нерідко родини живуть не там, де офіційно зареєстровані. Проте йдеться саме про місце фактичного мешкання.
Що варто писати про освітню реформу
Результати соцопитування, проведеного у травні-червні 2017 року компанією InMind на замовлення «Інтерньюз Нетворк», свідчать, що більш ніж половина респондентів називають інформацію, яку отримують про реформи в Україні, недостатньою. Дослідження Інституту масової інформації демонструють ситуативність висвітлення перебігу реформ: про них пишуть, коли з’являється інформпривід. Самі журналісти тем, героїв та цікавих ракурсів висвітлення реформ шукають рідко.
Напередодні першого вересня й на початку навчального року, коли в Україні почала впроваджуватись освітня реформа, ЗМІ приділяли їй чимало уваги. Згодом цікавість журналістів до освітньої теми вщухла.
«Висвітлення реформи освіти, на відміну від висвітлення медреформи, відбувається достатньо збалансовано і, можливо, навіть зі знаком плюс, — сказала в коментарі ДМ експертка ІМІ Олена Голуб. — У освітній сфері ніколи не крутилися такі шалені гроші, як у медичній, відповідно тут супротив менше, хоча на місцях теж можуть бути спроби саботажу, але їх значно простіше подолати».
За спостереженнями Олени, критика у матеріалах, які виходили в медіа на початку вересня, була спрямована на місцеві ради, які не встигли купити все, що потрібно для школи. Тож негатив у висвітленні освітньої реформи спрямований не на міністерство, на відміну від медичної реформи, де атакують виконувачку обов’язків міністра Уляну Супрун.
«Мені б дуже хотілося побачити матеріали про вчителів перших класів – на які перешкоди, труднощі вони наразилися, чому неможливо певних речей, передбачених НУШ, дотримуватися тощо. Саме їхньої точки зору мені вкрай не вистачає, — каже медіаекспертка. — Потрібно також подивитися, з чим стикнулися безпосередньо батьки, вчителі, директори, відділи освіти, міністр. Водночас у Лілії Гриневич дуже хороша інформаційна кампанія, збалансована кількість постів у соцмережах, її постать часто фігурує в ЗМІ і фігурує, так би мовити, в правильному контексті. Вона не переходить межу, яку, як вважає дехто з експертів, переходить Уляна Супрун, коментуючи все підряд…»
Робити матеріали варто про те, як/чи змінились українські школи із початком впровадження освітньої реформи. Без оцінок, без ручок, за одномісними партами з конструкторами Lego і інтерактивними іграми. Так, згідно з концепцією Нової української школи, сьогодні повинно виглядати навчання першокласників. А як виглядає?
Як розповіла «Детектору медіа» начальниця управління з питань інформаційної політики та комунікації МОН Тетяна Голубєва, за допомогою саме журналістів регіональних ЗМІ можна отримати зворотній зв'язок і реальну картину перетворень, які відбуваються (або ні) на місяцях.
Цікаво також розповісти про конкурси на посаду директорів шкіл, які відбулися та відбуватимуться у багатьох школах.
Про оптимізацію навчальної мережі, яка тільки починається. Два роки тому в Україні було 613 сільських шкіл, у яких навчалося менше двадцяти п’яти учнів. Зазвичай у такій школі один вчитель веде кілька предметів, а про матеріальне забезпечення годі й говорити. Майже третина сільських шкіл не мають жодного комп’ютера, підключеного до інтернету.
Відповідно до реформи децентралізації, школи передаються в розпорядження об’єднаних територіальних громад (ОТГ), з бюджету яких і фінансуватимуться - частково, зарплатні й підручники фінансуватимуться за рахунок субвенції з державного бюджету. Відтепер громада має право засновувати школи і визначати, які школи стануть опорними, а які – філіями, зважаючи на спроможність громади утримувати школи. Відповідно, рішення про ліквідацію чи реорганізацію навчального закладу громада приймає самостійно – рішенням сесії місцевої ради. Освітня реформа пропонує закрити або перетворити на інші дитячі заклади малокомплектні школи з низькою якістю освіти, натомість створити в ОТГ опорні школи та їхні філії, де якість освіти буде вищою. Також малокомплектні школи можуть бути залишені як початкові або перетворені на філії.
Про новий порядок зарахування учнів до загальноосвітніх навчальних закладів. У першу чергу школи прийматимуть дітей, які мешкають на «території обслуговування» закладу. У другу чергу – братів та сестер тих, хто вже навчається у цій школі. У третю чергу зараховуватимуть дітей співробітників школи. У четверту, на вільні місця, якщо вони залишаться, зараховуватимуться охочі за підсумком лотереї. Це цьогорічні правила, які зараз доопрацьовуються. Хоча головні ідеї, імовірно, залишаться.
Утім, на думку одного з розробників нового порядку зарахування учнів до загальноосвітніх навчальних закладів Володимира Бажинського, у селах це взагалі не проблема: «Візьмуть усіх, адже школи розраховані навіть на більшу кількість учнів, аніж там є». А от у великих містах нові правила можуть спричинити чимало проблем, тож їхні переваги та недоліки є сенс аналізувати.
Про оприлюднення закладами освіти інформації про надходження і призначення грошей.
Про процес і перспективи ухвалення нового закону «Про загальну середню освіту». Хоча цей закон переважно лише поглиблює і уточнює основи, закладені у вже ухваленому Верховною Радою законі «Про освіту», в МОН побоюються, що його розгляд ускладнить виборча кампанія.
Про інклюзивну освіту. Фахівці вважають, що питання інклюзії не варто розглядати лише як створення для дітей з особливими потребами доступного освітнього середовища. Інклюзивна освіта в широкому сенсі передбачає створення рівних можливостей для всіх дітей. Головне завдання інклюзії – щоб жодна дитина не відчувала свою «іншість».
Про новації у програмі ЗНО-2019 та його особливості. Згідно з роз'ясненнями Українського центру оцінювання якості освіти, наступного року учні (слухачі, студенти), які завершуватимуть здобуття повної загальної середньої освіти, обов’язково проходитимуть державну підсумкову атестацію у формі зовнішнього незалежного оцінювання з двох предметів: української мови для всіх і математики або історії України (період ХХ – початок ХХІ століття) на вибір. У 2018 року обов’язковою була державна підсумкова атестація у формі зовнішнього незалежного оцінювання лише з української мови.
Випускникам шкіл результати ЗНО з трьох предметів буде зараховано як результати державної підсумкової атестації. Вони мають обов’язково скласти тести з української мови і літератури; математики або історії України (на вибір учасника); ще одного предмета із переліку (історія України, математика, біологія, географія, фізика, хімія, а також англійська, іспанська, німецька або французька мова).
2019 року діти з порушеннями зору матимуть змогу пройти ЗНО з української мови і літератури, математики, історії України та біології: завдання будуть надруковані шрифтом Брайля. Окрім цього, 2019 року пройде апробація технології проведення ЗНО для незрячих, яка передбачає використання спеціальних ґаджетів і програм.
Як і в минулі роки, за запитом учасників завдання сертифікаційних робіт з історії України, математики, біології, географії, фізики та хімії буде перекладено кримськотатарською, молдовською, польською, російською, румунською й угорською мовами.
Про те, що з 2021 року ЗНО з математики стане обов’язковим. Рішення про обов’язковість державної підсумкової атестації з математики для випускників шкіл, які здобувають повну загальну середню освіту, ухвалено Колегією Міністерства освіти і науки. Планується, що державна підсумкова атестація з математики у формі ЗНО проводитиметься з використанням завдань двох рівнів: рівня стандарту та профільного.
Про фінансування реформи. У проекті бюджету на 2019 рік знову закладено мільярд гривень на модернізацію освітнього простору початкової школи.
Про принцип «гроші ходять за вчителем». Його можна порівняти з принципом «гроші ходять за пацієнтом», який застосовується в медичній реформі. МОН готує постанову уряду, де буде прописано механізм надання фінансування на підвищення кваліфікації вчителів.
Про популяризацію професійної освіти. Як розповіла під час дискусії «Сучасна (не)популярна професійна освіта» генеральна директорка директорату професійної освіти МОН Ірина Шумік, фахівці Міністерства освіти разом із зацікавленими стейкхолдерами розроблять план популяризації професійної освіти. За її словами, цьогорічна вступна кампанія показала, що до вступу у заклади професійної освіти не мотивує ані перспектива високої зарплати, ані безкоштовне навчання.
«Популярність професійної освіти залежить від багатьох чинників: оплати праці майстрів та педагогів, обізнаності школярів про запитані професії, можливостей кар'єрного росту працівників тощо. Проте найперше, що маємо зробити вже сьогодні, — це подолати стереотип про те, що професійну освіту обирають за залишковим принципом і навчання у закладі є безперспективним», — наголосила пані Шумік.
2017 року компанія GfKUkraine в рамках проекту «Критичне мислення проти популізму» Центру економічної стратегії провела опитування, запитавши респондентів, як вони оцінюють реформи. З’ясувалося, що європейський вектор розвитку та відхід від СРСР актуальні лише для міст, не для сіл. У селах важлива комп’ютеризація та зарплата вчителів, більше незадоволених системою опорних шкіл. Якщо у селах вимагають спрощення шкільних програм, в містах приблизно стільки ж людей хоче спрощення, скільки виступає проти спрощення через ризик зниження якості освіти.
Корисні матеріали та посилання
Освітній портал «Педагогічна преса»
Реформа середньої освіти в Україні
7 міфів про реформу шкільної освіти в Україні
Новий закон про освіту: що він нам дає?
Педагоги #надтоважливі. Що новий закон про освіту дасть вчительству
