Докладні поради журналістам, які роблять матеріали про реформу
Як освітня та медична реформи, децентралізація потрібна для подолання рудиментів радянської системи управління й розподілу ресурсів між центром і регіонами. Повноваження й ресурси переходять на найближчий до людини рівень, де вони можуть бути найкраще реалізовані. Голови громад і місцеві громади отримують права, спроможність і ресурси, щоб розв’язувати всі місцеві питання без санкції чи дотацій із Києва. Регіони зможуть розвиватися так, як хочуть їхні мешканці.
Процес децентралізації почався 2014 року ухваленням Концепції реформи місцевого самоврядування й територіальної організації влади, законів «Про співробітництво територіальних громад», «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та змін до Бюджетного й Податкового кодексів.
Реформа потрібна, щоби громадяни могли обирати авторитетну місцеву владу, яка матиме більше можливостей для розвитку територій і створення освітньої, медичної, транспортної, житлово-комунальної інфраструктури. Це не значить, що держава знімає з себе відповідальність за ці сфери. Але кожен робитиме свою роботу: закон встановить стандарти освіти, уряд розробить програми, а громада порахує гроші й вирішить, де має бути школа і як буде краще: одна велика школа на п’ять сіл чи по одній маленькій у кожному.
Закон також запровадив в об’єднаних територіальних громадах інститут старости. У селах ОТГ працюють уже 780 старост, іще близько 1800 виконують обов’язки старости.
«Староста - це лідер, якому громада села виказала підтримку. Він - нова посадова особа місцевого самоврядування, нова інституція, створена для того, щоб інтереси всіх жителів сіл в об’єднаних територіальних громадах були належним чином представлені. Щоб соціальні, побутові та інші потреби мешканців села були задоволені. Староста обирається на 5 років, є членом виконавчого комітету громади, представляє в ньому інтереси жителів села, здійснює комунікацію між владою та громадою села.»
цитата з сайту decentralization.gov.ua
- Визначити територіальну основу органів місцевого самоврядування та виконавчої влади. Створити трирівневу (1,1–1,3 тисячі громад, 100–120 районів, 27 регіонів) систему адміністративно-територіального устрою в Україні.
- Розмежувати повноваження між органами місцевого самоврядування різних рівнів. Найважливіші — дошкільну та шкільну освіту, первинну медицину та швидку допомогу, комунальне господарство, охорону правопорядку, пожежну охорону, соціальний захист, — передати на рівень громад.
- Розмежувати повноваження між органами місцевого самоврядування та органами державної влади. Передати основні повноваження місцевих державних адміністрацій органам місцевого самоврядування, залишивши виконавчій владі право контролю.
- Визначити, скільки ресурсів потрібно на кожному рівні.
- Зробити органи місцевого самоврядування підзвітними виборцям і державі.
Статистика
До початку осені 2018 року було створено 838 об’єднаних територіальних громад (ОТГ), до складу яких увійшли 3839 колишніх місцевих рад.
В ОТГ живуть понад сім мільйонів людей (21 % населення країни). Ще 47 % мешкають у містах обласного значення.
Площа ОТГ — 202,1 тисяча квадратних кілометрів (36,2 % загальної площі країни).
Не об’єднаними залишаються 7113 громади (64,9 % від загальної кількості рад базового рівня на початку 2015 року).
838
об’єднаних територіальних громад було створено до початку осені 2018 року
Що змінить реформа
Територіальні громади добровільно об’єднаються. Це дозволить новоутвореним органам місцевого самоврядування отримати повноваження й ресурси. Інтереси людей, які мешкають на території об’єднаної громади, представляють обрані голова, депутати та виконавчі органи ради громади. У населених пунктах, які увійшли до складу ОТГ, право мешканців на місцеве самоврядування та надання послуг забезпечують обрані ними старости. Держава стимулює добровільне об’єднання громад, підтримуючи грішми формування необхідної для ОТГ інфраструктури. 2017 року на це виділили півтора мільярда гривень, 2018-го — 1,9 мільярда. Наблизити послуги до громади допоможе формування центрів надання адміністративних послуг, яких уже нині в Україні майже 800.
Фінанси будуть децентралізовані. Громада отримуватиме більшу частку сплачених податків. ОТГ здобули повноваження й ресурс, які мають міста обласного значення. На місцях залишаються надходження від єдиного податку, податку на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності та податку на майно (нерухомість, землю, транспорт). Законодавчі зміни також дали право органам місцевого самоврядування затверджувати місцеві бюджети незалежно від дати ухвалення закону про державний бюджет. На думку експертів VoxUkraine, «фінансова децентралізація природно спрямовує національну економіку в бік зниження корупції та стабільного економічного зростання».
Громади отримають нові повноваження й можливості: право запозичувати ззовні, обирати установи з обслуговування місцевих бюджетів, визначати містобудівну політику. Коли земельні відносини будуть урегульовані, громади дістануть право розпоряджатися землями за межами населених пунктів. На рівні громад також реєструватимуть нерухомість, бізнес, місце мешкання громадян тощо.
«Наш адміністративно-територіальний устрій не давав можливості відразу провести децентралізацію», — коментує керівник Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко.
«До неї (децентралізації) були готові міста, але не села, де не було кому передавати повноваження і гроші. Зараз увага приділяється укрупненню громад, аби вони стали спроможними. Але вже зараз зросло фінансування самоврядування, розширились його повноваження у сфері благоустрою, надання комунальних послуг тощо. Це стимулює до об’єднання тих, хто цього ще не зробив»
Ігор Коліушко
У травні 2018 року Верховна Рада визнала всі міста обласного значення спроможними ОТГ. Це має створити підґрунтя для наступних кроків реформи місцевого самоврядування та прискорити реформ охорони здоров’я, освіти, соціальних послуг, енергоефективності тощо.
Новий адміністративно-територіальний устрій має бути доформований до місцевих виборів, які відбудуться в жовтні 2020 року. На думку першого заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ В’ячеслава Негоди, перш за все слід завершити створення по всій країні перспективних планів формування громад, на яких мусить ґрунтуватися цей устрій. «Розроблені перспективні плани вже покривають 76 % території країни, — каже він. — Це бачення майбутнього територій визрівало роками і формувалось із врахуванням рішень самих громад. Тепер маємо лише завершити цю роботу там, де цього не вдалося зробити обласній владі». Потрібно ухвалити загальні правила формування нового адміністративно-територіального устрою та 24 окремих і один великий закон про устрій кожної з областей. Зробити це треба до середини 2020 року, щоб не дати супротивникам реформи її заблокувати.
Хто втілює реформу
Провайдерами реформи є уряд, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, міжнародні проекти, зокрема Програма для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку «U-LEAD з Європою», яка спільно фінансується ЄС та його державами-членами Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією, а також експертні та громадські організації.
Ризики
Розробники реформи місцевого самоврядування передбачили кілька викликів:
- закон ігноруватимуть, а механізмів, щоби змусити органи місцевої влади його виконати, не буде;
- немає довіри між владою та суспільством, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Хоча до органів місцевого самоврядування рівень довіри в суспільстві вищий, ніж до виконавчої й законодавчої влади національного рівня;
- деякі регіони мають свою специфіку;
- обласні ради є досить політизованими, й політична доцільність може переважити вимоги закону;
- у Верховній Раді може забракнути більшості голосів, а ухвалення рішень буде можливим ціною компромісів, які можуть зашкодити реформі.
Пропозиція ініціаторів реформи внести зміни до Конституції, щоб убезпечитися від цих ризиків, не пройшла. Тепер необхідно шукати політичні й економічні аргументи, щоби спонукати до об’єднання територіальні громади, які не поспішають виконати закон. Крім того, без змін до Конституції, за словами Ігоря Коліушка, неможливо реформувати місцеві державні адміністрації: не лише перейменувати їх на префектури, а й забрати в них функції виконання місцевих бюджетів і передати їх до виконавчих органів обласних і районних рад. А через те, що Верховна Рада зволікає з ухваленням урядового законопроекту про засади адміністративно-територіального устрою, гальмується реформування районів. «Цей закон треба ухвалити якомога швидше, а також готувати й ухвалювати закони про новий районний поділ в Україні, — каже Коліушко. — У приблизно половині областей районний поділ узгоджений, у решті є різні пропозиції та бачення політичних й адміністративних еліт». Про необхідність ухвалити закон про устрій 12 листопада на засіданні Ради регіонального розвитку наголосив і Президент України Петро Порошенко.
Міжнародний досвід децентралізації
В основу реформи покладено положення Європейської хартії місцевого самоврядування. Також автори реформи врахували досвід низки держав. Журналістам варто порівняти історію децентралізації в інших країнах з українською. Цікавим є приклад Норвегії.
Кілька десятиліть тому норвезький уряд стикнувся з проблемою різкого відпливу населення з північних територій. Щоби припинити цей процес, вирішили провести децентралізацію. Тепер Норвегія робить наступний крок, додатково збільшуючи кошти й повноваження на місцях і заразом проводячи адміністративно-територіальну реформу. Має бути зменшено кількість фюльке (округів, областей) із 19 до 10, не рахуючи столиці, яка де-факто буде окремим округом. Суттєво зменшиться й кількість муніципалітетів (комун, громад): із 428 до 356. Усі ці зміни мають завершитися до 1 січня 2020 року. Округи та муніципалітети мають стати сильнішими, надаючи якісніші послуги населенню.
Реформу, ініційовану урядом, норвезький парламент схвалив 8 червня 2017 року. А 19 жовтня 2018 року уряд презентував парламенту так звану Білу книгу, в якій чітко розписані всі повноваження національного й регіонального рівнів.
Головним принципом є добровільність: у більшості випадків злиття місцевих громад (або муніципалітетів) здійснюється після загальних обговорень та референдумів. Проти волі населення це роблять, якщо муніципалітет замалий, щоб надавати якісні послуги й виконувати всі покладені на нього державою повноваження. Рано чи пізно парламент має прийняти рішення про примусове об’єднання округів і муніципалітетів, які виступають проти реформи.
Взірцями для Норвегії стали сусіди: Данія, що провела реформу у 1960–2007 роках, об’єднавши 270 муніципалітетів у 98, і Швеція, яка з 2003 по 2015 рік перетворила 21 область на 10.
Уже тепер муніципалітети в Норвегії відповідають за молодшу й середню школи, а округи — за старшу; муніципалітети — за первинну медичну допомогу, а округи — за вторинну, за винятком кількох спеціалізованих лікарень, якими напряму управляє держава. Цей принцип збережеться після 2020 року, однак повноваження та обов’язки округів після реформи зростуть.
Україна не лише запозичує чужий досвід децентралізації, а й ділиться своїм. За словами одного з авторів реформи Анатолія Ткачука, досвідом України цікавляться в Білорусі, Молдові, Грузії, Словаччині, Чехії, Бельгії та інших державах.
Відповідальні за впровадження реформи органи влади
Кабінет Міністрів України
Прес-центр Кабінету Міністрів України:
01008, м. Київ, вул. Грушевського,12/2
Тел.+38 044 256 62 48
E-mail: zmi@kmu.gov.ua
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства
01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9 (юридична адреса)
03150, м. Київ, вул. Ділова, 24
Віце-прем'єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України — Геннадій Зубко
Телефон: 256-62-40 (служба віце-прем'єр-міністра), 284-0-511, 226-2-208
Факс: 226-2-097 (приймальна — м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9).
e-mail: pr734@kmu.gov.ua
Прес-служба Міністерства
(044) 590-47-96 (тел/факс), 590-47-95
press@minregion.gov.ua
Центри розвитку місцевого самоврядування
Прес-центр ініціативи «Децентралізація»:
decentralization@minregion.gov.ua |
+38 066 363-9816
Програма U-LEAD
Дім децентралізації, вулиця Велика Житомирська, 20, 4-й поверх,
Київ, 01001, Україна
pr@u-lead.org.ua
Телефони:
(044) 581-27-90 — GIZ
(044) 581-38-46 — Sida
(044) 581-38-48 — Polish aid
(+38) 063-164-35-50 — EGOV4UKRAINE www.ega.ee/ru/project/u-lead (вулиця Басейна, 21а, офіс 6, Київ, 01004, Україна)
Хто й чому є опонентом реформи
Експерти «Реанімаційного пакету реформ» констатують, що децентралізація починає наражатися в регіонах на потужний опір обласних державних адміністрацій, який може призвести до зупинки реформи. Зокрема на Закарпатті голова ОДА Геннадій Москаль відмовився вносити на розгляд обласної ради перспективний план формування спроможних громад. Київська ОДА заблокувала створення шістнадцятьох ОТГ. Схожі тенденції почались у Сумській, Одеській, Полтавській, Харківській та Черкаській областях. У громадах, яким обласні державні адміністрації не давали об’єднатися, мешкає 350 тисяч людей. Та зрештою вибори в цих громадах таки були призначені.
На думку керівника Інституту громадянського суспільства Анатолія Ткачука, на момент ухвалення закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад» політична еліта не була готова до змін на районному рівні. Розробники реформи не передбачили того, що ОДА, які повинні виконувати рішення уряду, ігноруватимуть і блокуватимуть реформу. Те саме робив і попередній склад Центральної виборчої комісії. Крім того, опір децентралізації чинили районні ради та державні адміністрації, фракції деяких партій в обласних радах, а також представники агрохолдингів та великих фермерів, які бояться втратити вплив на сільради.
Роль ОДА в процесі створення ОТГ — надати висновок щодо відповідності проекту рішення про об’єднання Конституції та законам України та скерувати остаточне рішення громади про об’єднання до Центральної виборчої комісії, яка має призначити в ОТГ перші вибори. 9 серпня 2018 року попередній склад ЦВК постановою № 122 заблокував призначення перших і додаткових виборів до ОТГ. Рішення спричинило великий резонанс, а 20 вересня Верховна Рада нарешті оновила склад ЦВК. Щоб ОТГ отримали гроші й повноваження з нового року, вибори мають відбутися 2018-го. 10 жовтня оновлена ЦВК одностайно прийняла рішення призначити на неділю, 23 грудня 2018 року, перші вибори у 125 об’єднаних територіальних громадах. До складу цих 125 ОТГ увійшли 534 місцеві ради (15 міських, 27 селищних, 492 сільських). Також ЦВК призначила на цю дату додаткові вибори у 26 об’єднаних громадах. Виборчий процес розпочався 3 листопада 2018 року. Однак за позовом народного депутата Артема Вітка суддя Олеся Чудак заблокувала проведення виборів у 34 громадах.
Крім того, наприкінці листопада в 10 областях України (Вінницька, Донецька, Запорізька, Луганська, Миколаївська, Одеська, Сумська, Харківська, Херсонська, Чернігівська) запроваджено до 26 грудня воєнний стан, під час якого не допускається проведення виборів. Відтак, 29 листопада ЦВК припинила процес перших виборів у 45 ОТГ і додаткових – у семи ОТГ тих областей, де введено воєнний стан. Виборчий процес ЦВК планує відновити після скасування воєнного стану.
Спротив децентралізації триває. «Закарпаття — єдина область, що не має перспективного плану утворення громад, а голова ОДА позивається до суду, щоби скасувати децентралізацію як таку. Є сто районів, де не утворено жодної ОТГ, бо голови райрад і РДА стоять єдиним фронтом, аби не допустити цього», — коментує Анатолій Ткачук. До того ж деякі сільські голови готові відмовитися від повноважень, аби лише зберегти статус-кво та свій вплив.
«Місцеві бізнес-еліти побачили, що відбувається реформа, й замислились, у чому ж тут їхній інтерес, — коментує Ігор Коліушко. — Багато з них хоче зберегти й навіть посилити свій вплив на території, де має економічні інтереси, вимагаючи об’єднати їх в одну громаду. Це було вторгнення бізнесменів у реформу. В боротьбі між тими, хто дотримувався логіки реформи, й тими, хто обслуговував інтереси бізнесу, перемогли десь одні, а десь інші». Проте, за словами Коліушка, перед президентськими та парламентськими виборами критика децентралізації послабилася, на відміну від інших реформ. Отже, точку неповернення вже пройдено.
Як варто писати про реформу
На п’ятому році реформи далеко не всі журналісти мають чітке уявлення про децентралізацію. Не кажучи вже про пересічних громадян, які здебільшого менш поінформовані. Тож нам досі потрібні матеріали, які би роз’яснювали суть і мету децентралізації, розповідали про те, які переваги вже відчули мешканці об’єднаних територіальних громад тощо. Ігор Коліушко свого часу назвав децентралізацію запорукою виживання України: «Якби Україна була децентралізованою і на місцях лишалося більше повноважень, ми б не мали такої ситуації, коли раз на 10 років доводиться проводити революцію. Майдан — це прямий наслідок надмірної централізації влади. Мусимо 10 років дивитися і терпіти, чекати, поки накопичиться енергія протесту». Тепер люди, які живуть в уже створених ОТГ, мають важелі впливу на владу та вирішення важливих для них питань.
Роз’яснювати краще на конкретних прикладах. Регіональні журналісти мають перевагу, адже процес відбувається в них на очах. «Результати того, що 2014 року, замість перерозподіляти повноваження нагорі, їх передали донизу, видно неозброєним оком, — коментує Анатолій Ткачук. — В ОТГ більшість шкіл і дитсадків відремонтовані, вулиці освітлені, дороги приведені до ладу. Водогонів проведено стільки, скільки не було за всі попередні часи. Відкриваються комунальні пекарні і швацькі підприємства, будуються спортзали та комплекси, яких і в столиці не побачиш, будинки побуту, фітнес-центри, музичні школи… Особливо помітні зміни в тих громадах, які першими об’єдналися. Вони наростили свій потенціал, зміцніли, з’явилась нова інфраструктура, а головне, — люди навчились управляти. Сільрада перетворилась із каси взаємодопомоги на структуру, яка керує територією». За словами експерта, в ОТГ, які формуються тепер, величезний кадровий голод, і проблеми виникли передусім у тих громад, де не знайшлося здібних менеджерів.
Тепер, на його думку, пора переходити на новий рівень, адже період добровільного об’єднання громад себе вичерпав. «Частина української території і населення живе і працює в новій Україні, решта — в архаїчній. Тому маємо проблему, не можна збалансувати в автоматичному режимі всю територію, там, де лишилася архаїка, доводиться управляти в ручному режимі», — каже експерт.
Також журналістам варто писати:
- про призначені оновленою Центральною виборчою комісією на 23 грудня перші вибори у 125 об’єднаних територіальних громадах та додаткові вибори у 26 об’єднаних громадах;
- про зупинений виборчий процес перших виборів у 45 об’єднаних територіальних громадах і додаткових виборів у семи теритріальних громадах у зв’язку із запровадженням воєнного стану в 10 областях України;
- про фінансову децентралізацію, формування місцевих бюджетів, цільове використання державних субвенцій тощо;
- про підвищення інвестиційної привабливості територій, у якій тепер зацікавлена місцева влада. Дозволи й реєстраційні документи бізнес отримуватиме на місцях, а громади зможуть самостійно залучати інвестиції;
- про зміну ставлення людей до цієї реформи. Багато об’єднань відбулося за ініціативою знизу. Успішність реформи обумовлена, на думку фахівців, тим, що вона готувалася довго, фактично з 2005 року, і не в кулуарах та урядових кабінетах, а широко й відкрито шляхом сотень публічних обговорень із залученням громадськості, експертів, міжнародних проектів тощо. Потужний поштовх реформі дало те, що влада у 2015 році, не чекаючи децентралізації повноважень, пішла на серйозну децентралізацію фінансів. Коли до наполягань уряду додалися гроші, люди на місцях відчули зацікавленість, повірили в можливість змін на краще;
- про помилки у процесі створення ОТГ. За словами Ігоря Коліушка, попри вимогу спочатку вирішувати питання приєднання сільських громад до міст, а потім дивитися, як об’єднуватися тим громадам, які залишилися, часто, навпаки, об’єднуються невеличкі села, щоб отримати статус ОТГ і не приєднуватися до міста. Залишаючи за собою тим самим право торгувати дорогою землею у приміській зоні. Унаслідок міста, опиняючись в оточенні дрібних громад, які не хочуть до них приєднуватися, втрачають перспективу розвитку. У багатьох містах були підготовлені плани стратегічного розвитку, розраховані на більшу площу. Усі ці плани проігноровано. Водночас частина вже утворених ОТГ не є спроможними господарювати на своїх територіях і вимагають від держави їх утримувати;
- про здобутки і проблеми Центрів надання адміністративних послуг. За десять місяців 2018 року доходи місцевих громад України від надходжень за адміністративні послуги становили 2 мільярди гривень. «Наша мета — зробити адміністративну послугу сучасним сервісом, зручним, швидким, прозорим і доступним абсолютно для всіх. Вже сьогодні в Україні функціонує 775 ЦНАПів. Мета до 2020 року — додатково створити ще 190 ЦНАПів», — сказав віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко.
«Цінність ЦНАПу в тому, що це інтегрований офіс, — коментує експерт Євген Школьний. — Людина прийшла до одного місця й може замовити відразу багато різних послуг, які їй потрібні. Більшість західних аналогів діють за таким принципом». Журналістам є сенс розповідати, які саме послуги можна замовити у ЦНАПах, скільки це коштує, які документи потрібно взяти з собою тощо. Наприклад, за словами Євгена Школьного, Міграційна служба передала місцевому самоврядуванню повноваження реєстрації місця проживання. Тепер органи місцевого самоврядування створюють реєстри територіальних громад.
ЦНАПи вже надають або надаватимуть у найближчому майбутньому паспортні послуги, адже їм дозволили закуповувати необхідне для цього обладнання самим. Щоправда, на саму закупівлю паспортного обладнання журналістам також варто звернути увагу: цей ринок монополізований, як і підключення до каналів зв’язку.
Є й проблеми, пов’язані з небажанням Міністерства юстиції віддавати ЦНАПам послуги з реєстрації актів цивільного стану, МВС — реєстрації автомобілів і видачі водійських посвідчень, Держгеокадастру — з реєстрації земельних ділянок. Ці відмови, за словами Євгена Школьного, повертають нас у часи, коли в цих установах потрібно було відстояти величезну чергу. ЦНАПи, натомість, мають наблизити якомога більшу кількість послуг до споживачів.
До речі, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства за підтримки Ради Європи та ГО «Інтерньюз-Україна» проводить всеукраїнський конкурс журналістських робіт «Реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади». Матеріали, які приймаються на розгляд конкурсною комісією, мають бути опубліковані в період із 15 жовтня 2017 до 20 грудня 2018 року. Роботи на конкурс можна подавати до 20 грудня поточного року.
Із найпоширенішими запитаннями щодо децентралізації та відповідями на них можна ознайомитися тут.
Корисні матеріали та посилання:
Закон Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні
Закон Про співробітництво територіальних громад
Закон Про добровільне об'єднання територіальних громад
Закон Про засади державної регіональної політики
Проект Закону про засади адміністративно-територіального устрою України
Портал «Децентралізація»
Моніторинг процесу децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування
Паспорт реформ: децентралізація влади та регіональний розвиток
Календар подій по реформі децентралізації
Програма U-LEAD
Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO
П'ять аргументів противників децентралізації та відповіді на них
Операція «Децентралізація»: що реформа дасть об’єднаним громадам
Експерти (урядовці, науковці, громадські діячі тощо) з питань освітньої реформи
В’ячеслав Негода, перший заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ
Анатолій Ткачук, директор із науки та розвитку Інституту громадянського суспільства
Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ
Юрій Ганущак, експерт групи «Децентралізація» «Реанімаційного пакету реформ»
Євген Школьний, експерт ЦППР із питань публічної адміністрації
Іван Лукеря, координатор у Центральному офісі реформ при Мінрегіоні (Програма U-LEAD with Europe), Board of Directors у «Реанімаційному пакеті реформ»
Максим Лациба, експерт «Реанімаційного пакету реформ»
Олександр Сергієнко, Інститут громадянського суспільства
Олександр Солонтай, голова політради в «Силі людей»
Громадські ініціативи, організації, які переймаються децентралізацією
«Реанімаційний пакет реформ»
Київ, вул. Ольгинська, 6, 2 поверх, оф. 21
Телефон: +38 067 401 20 48
Email: platforma.reform@gmail.com
Інститут громадянського суспільства
Центр політико-правових реформ
вул. Бориса Грінченка, 2, офіс 2
01001, Київ, Україна
тел (+38044) 270 55 21, 270 55 27
факс (+38044) 279 67 27
despro@despro.org.ua
Адреса: вул. Ризька 15, м. Київ, Україна, 04112
Телефон: (044) 458 44 37, (044) 458 44 38
Увага, номер телефону (044) 458 44 40 тимчасово не працює!
E-mail: info@internews.ua
Український незалежний центр політичних досліджень
01004, Україна
м. Київ, вул Антоновича, 10-А, оф. 3
Телефон: +38 044 537 07 80
+38 044 599 42 51
Електронна пошта:
ucipr@ucipr.org.ua
вул. Саксаганського, 36-Д
3 під’їзд, 5 поверх,
Київ, 01033, Україна
тел.: (044) 492-7970
office@ces.org.ua
Для ЗМІ:
press@ces.org.ua
Центральний офіс:
01021, місто Київ
вулиця Грушевського, 34а, офіс 93
E-mail: info@opora.org.ua
Телефон: 044 591 44 44
info@imi.org.ua
(050) 44-77-063
? Київ, вул. Пушкінська, 39, оф. 19
Адреса поштова:
04208 Київ, вул. Василя Порика, 11-а, оф. 56
Адреса фактична:
Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41,
7 поверх, офіс 720, кімната 2, 04053
Тел.: (+38 044) 223 73 11
