У випуску — як обирати надійні джерела інформації, перевіряти новини на достовірність та уникати фейкових сайтів. А також про «Білий список» прозорих і відповідальних медіа та мапу рекомендованих медіа.

Ярослав Зубченко, керівник відділу моніторингів «Детектора медіа»

У часи інформаційного суспільства ми можемо отримати будь-яку інформацію лише за кілька секунд. Однак чи можна просто відкрити стрічку новин у соціальних мережах або шукати будь-яке джерело в Google і читати все, що потрапляє на очі?

Це дуже небезпечний підхід, особливо в умовах сучасної інформаційної війни та величезної кількості дезінформації. Ми живемо в час, коли новин і джерел дуже багато: від блогерів до професійних медіа. Навіть одна й та сама подія може бути подана зовсім по-різному в різних виданнях.

Один з кумедних прикладів — коли Ілон Маск запустив Falcon Heavy. Деякі українські медіа зробили з цього сенсацію, повідомляючи, що це була спроба знайти життя на Марсі, хоча насправді це було тестування ракети.

Як правильно обирати джерела інформації?

Тут можна провести паралель з рестораном. Як ми обираємо ресторан за репутацією, так само і з медіа. Наприклад, є спеціалізовані списки якісних медіа, такі як «Білий список» Інституту масової інформації або «Мапа якісних медіа» від «Детектора медіа». Ці джерела перевіряються професійними журналістами і їхнім новинам можна довіряти.

Як щодо того, щоб уникати поганих джерел? Чи є якісь «чорні списки»?

Є і такі проєкти, як «Кремлівська гідра», де зібрано понад 300 телеграм-каналів, що працюють на Росію або асоційовані з нею. Такі канали часто маскуються під українські, але їх мета — поширювати дезінформацію.

Якщо звертати увагу на міжнародні медіа, яким варто довіряти?

Великі міжнародні агентства, як Reuters, AP, дотримуються високих журналістських стандартів, перевіряють факти та визнають свої помилки. Вони мають усталену репутацію і є надійними джерелами інформації.

Українці через 50 або 100 років будуть дивуватися, як ми під час війни з Росією користувалися російським Telegram. Це виглядатиме абсолютно незрозумілим: як так, що Росія щодня атакує Україну, а ми все ще спілкуємося через російську платформу?

Насправді, навіть наші західні колеги вже зараз не можуть цього збагнути. Вони хапаються за голову, запитують: «Як ви це робите? Чому ви все ще користуєтесь Telegram?» Одна з основних проблем Telegram — це анонімність. Анонімність дозволяє безкарно поширювати будь-яку інформацію, і це може бути дуже небезпечно.

Багато Telegram-каналів прямо чи опосередковано працюють на олігархів, політиків або навіть на Росію. І вони використовують свою анонімність, щоб дезінформувати українців. Дуже важко відрізнити, який канал правдивий, а який працює на ворога. Росія навіть створила цілу мережу Telegram-каналів, що маскуються під місцеві українські канали, поширюючи пропаганду та маніпуляції. Немає жодного способу відрізнити справжній Telegram-канал міста Суми від пропагандистського, створеного Росією. І саме тому я не довіряю анонімним Telegram-каналам взагалі.

Як обирати надійні джерела інформації, яким можна довіряти і не бути дезінформованим?

Перевірка джерела — це перший крок. Коли заходжу на незнайомий мені сайт, звертаю увагу на декілька речей. По-перше, кого цитують або дають слово на цьому сайті. Якщо я бачу там коментаторів, які працювали на проросійських політиків або мають сумнівну репутацію, це вже сигнал, що інформація на сайті може бути спотвореною.

Далі я оцінюю заголовки. Якщо вони кричущі, сенсаційні або занадто емоційні — це також поганий знак. Потім я дивлюся на розділ реклами. Якщо реклама позначається чітко, наприклад, словом «реклама» — це викликає більше довіри. Але якщо використовується щось на зразок «спецпроєкт» або «інформація від партнерів» — це ознака приховування.

Ще одна річ — це наявність розділів на сайті, таких як «астрологія». Наприклад, на деяких українських сайтах поряд із розділами «економіка» чи «політика» є і «астрологія». І це викликає сумніви, адже такі речі не можуть стояти на одному рівні з серйозними темами.

Дехто може запитати: ну і що тут такого? Є розділ «астрологія», багато людей читають такі прогнози, і це нормально. 

Проблема в тому, що астрологи маніпулюють емоціями людей, особливо під час війни. Ми робили дослідження на цю тему: жоден астролог не передбачив повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. Деякі навіть казали, що все буде добре, це демонструє, що їхні прогнози абсолютно не відповідають реальності.

Крім того, під час війни вони часто грають на емоціях людей, роблячи прогнози, які легко поширюються. Наприклад, якщо ситуація на фронті позитивна, вони прогнозують швидку перемогу. Якщо ситуація складна — прогнозують невдачі, а це все лише для того, щоб збільшити кількість переглядів. І це небезпечно, адже такі прогнози впливають на психічний стан людей. Астрологія не має нічого спільного з журналістикою. Такі матеріали не повинні стояти на рівні з економікою чи політикою.

Чи зустрічалися вам приклади, коли люди намагалися ретельно перевіряти джерела інформації, але все одно помилялися?

Головна помилка багатьох — це довіра одному джерелу інформації. Навіть найкращі з нас можуть помилятися. Наприклад, навіть в «New York Times» регулярно публікуються виправлення помилок. Тому важливо перевіряти інформацію з кількох джерел, особливо якщо вона стосується важливих для вас тем. Коли мова йде про серйозні питання, краще перевірити кілька джерел і подивитися на оригінальні документи. Це дозволить уникнути помилок або упередженого висвітлення.

Деякі новини, як, наприклад, історія з віллою Олени Зеленської на Кіпрі, поширюються швидко, але потім першоджерело зникає. Як діяти в таких ситуаціях?

Такі ситуації трапляються, і вони демонструють важливість перевірки інформації. Якщо першоджерело зникає, це може бути ознакою того, що інформація була фейковою або викривленою. Користувачі, які не перевіряють джерела, часто поширюють такі новини, тим самим збільшуючи їхню дезінформаційну силу.

Ви згадували про медіаграмотність у різних країнах. Як це працює?

Є індекс медіаграмотності, який щороку оцінює рівень медіаграмотності в різних країнах. Лідують у цьому списку скандинавські країни, як-от Фінляндія, Швеція, Швейцарія. Вони інтегрували медіаграмотність у свої освітні програми з дитячого садочка. Одне з найважливіших правил, яке мені подобається: «не впевнений — не поширюй». Це дуже простий принцип, але він може радикально зменшити кількість дезінформації. Якщо ви відчуваєте бажання поширити щось — зупиніться і перевірте інформацію, яку хочете поширити. Це важливий жест поваги до тих, хто читатиме ваші пости.

Нагадаємо, в проєкті «Відсіч дезінформації» Наталя Соколенко разом із експертками та експертами допоможуть розібратися в ключових аспектах медіаграмотності та стати більш обізнаними користувачами інформації. Бо в сучасному світі інформаційні потоки змінюють наше життя щосекунди. Фейкові новини, дезінформація, маніпуляції та пропаганда заповнюють простір, тому важливо навчитися критично мислити та відрізняти правду від брехні.