Світлана Пиркало, письменниця й журналістка,член журі премії «Книга року ВВС», уже близько 10-ти років проживає та працює у Великій Британії. На дискусію «Україна в новій Європі» Світлану Пиркало запросили як співавторку збірки есеїв «Нова Європа», у якій 10 авторів шукають шляхи, як же вписати Україну в європейський дискурс.
На думку Світлани, Україну закордоном уже ідентифікують. «Народ знає, де це. Чули щось про революцію. Уже, напевно, у них може бути українська прибиральниця чи український сантехнік», – каже вона. Та, на жаль, прориву в українській літературі, за її словами, не сталося.
У чому ж проблема виходу української літератури на закордонний книжковий ринок? Світлана вважає, що літературний процес в Україні спіткали дві проблеми. Перша – це героїзм. «Ми ще не закінчили з оцим от героїзмом, через що не йде закордоном – немає там ніде Оксани Забужко? (виглядаючи. – ДМ) – наприклад, Оксана Забужко. Вона є в перекладі. Але це ж героїзм нескінченний!», – розмірковує з легкою іронією Світлана. Друга проблема – це самокопання автора. «Я загадкова. Я йду по вулиці, а там дерево. Я подумала: це – дерево, а це – я. Та йо-ма-йо, та скільки ж можна», – жартома бідкається Світлана.
Світлана Пиркало відзначила й позитивні зміни в українській літературі: «За останні роки мене приємно вражає Максим Кідрук. Він сів і навчився писати. А це, знаєте, не кожен письменник може. Ми ж усі генії. І це, до речі, мене теж стосується. Народ ледачий, у тому числі й я. А Максим сів і навчився. У нього немає жодного зайвого слова».
Якого союзника обрати Україні в Європі: Велику Британію чи Польщу? Чи варто вчитися писати, коли ти і так вважаєш себе генієм? Та чи зможе таки Україна стати силою, що сама по собі чогось варта? На ці та інші питання відповідає Світлана Пиркало в репортажі «Детектора медіа».
