Про те, що 28 лютого президент Петро Порошенко має намір провести велику прес-конференцію для ЗМІ, стало відомо 27 лютого. Прес-служба АП попросила кожного охочого отримати акредитацію на цей захід надіслати не лише скан редакційного посвідчення, але й скан першої сторінки національного паспорту. Ті, хто вже не раз відвідував такі прес-конференції раніше, стверджували на камеру «Відеотеки», що не пригадують, щоб це від них вимагали у попередні роки.
28 лютого, Київ, Мистецький Арсенал. На дворі дуже морозно і сніжно. На підходах до Арсеналу стоять військові кордони. Щоб пройти, слід продемонструвати паспорт і редакційне посвідчення.
За годину до початку прес-конференції на центральному вході до Арсеналу – велика черга акредитованих. Поруч із «Відеотекою» – знімальна група з Харкова. Колеги скаржаться на організацію заходу. Для того, щоб встигнути з Харкова до Києва, вони їхали машиною засніженою трасою і майже не спали всю ніч.
У приміщенні, де чекають на зустріч із президентом, дуже холодно, багато хто сидить у верхньому одязі.
Що варто було б змінити у нинішньому форматі організації президентської прес-конференції? Окрім вже згаданих побажань повідомляти про час проведення заздалегідь, багато хто з журналістів каже, що вважає за необхідне проводити такі заходи частіше, оскільки звітувати перед пресою і суспільством – один з обов’язків глави держави.
«Відеотека» запитала в журналістів у кулуарах прес-конференції, чи доцільно проводити регулярні прес-брифінги за участі представника президента. «В багатьох країнах це нормальна практика, коли прес-секретар президента дає брифінги, приходять журналісти, і він відверто відповідає на їхні запитання», – вважає головред «РБК-Україна» Сергій Щербина. Тим часом журналістка «1+1» Ольга Кошеленко скептично ставиться до такої перспективи, якщо проводити ці заходи доручать заступникам голови АП. «Я приблизно собі уявляю рівень цих відповідей. Вони будуть дуже заформалізовані, вони будуть максимально уникати якихось політичних запитань і це буде не дуже цікаво», – переконана Ольга Кошеленко.
Ще одне побажання медійників – щоб президент чіткіше відповідав на запитання і щоб у журналіста, якому надано право поставити питання, не забирали мікрофон, поки лунає відповідь.
«У Німеччині не прийнято припиняти прес-конференцію навіть канцлера країни до того моменту, поки останній журналіст не поставить останнє питання», – нагадує журналіст Сергій Биков.
До речі, під час цієї прес-конференції журналіст проекту розслідувань «Схеми: корупція в деталях» Михайло Ткач, поставивши своє гостре питання, яке стосувалось резонансної теми (новорічних канікул Петра Порошенка з родиною на Мальдівах), спробував таки не віддати мікрофон. Михайло каже, що вчинив так, щоб залишити для себе можливість зреагувати, якщо президент не відповідатиме прямо на поставлене запитання, а казатиме сторонні речі, зручні для себе. «І що я побачив? Побачив, що мій мікрофон просто миттєво вимкнули, і він вже не працював одразу після мого запитання. Тому, на жаль, відповідей на ті питання, які цікавили нашу редакцію стосовно нашого розслідування “Містер Петро Incognito”, ми так і не отримали», – констатує Михайло Ткач.
Але не все – #зрада. Шеф-редакторка LB.ua Соня Кошкіна згадує останні прес-конференції Януковича: «Щоб потрапити туди, ти мав прийти до Українського дому о 7 годині ранку, це якнайпізніше. На вході, який ще був зачинений, був прикріплений листочок, і ти мав записатися, але на 7 годину ранку це вже не мало ніякого смислу, бо перший був Чаленко, другий був Чаленко, третій був Максим Равреба, потім знов Чаленко, і взагалі-то після п’ятнадцятого це вже не мало жодного сенсу. Зараз такої ганьби вже немає, вже покращення. “Щось змінюється”, як говорить наш президент».
Прес-конференція Петра Порошенка стала особливим моментом для журналістки «Відеотеки», як про це вже повідомляв «Детектор медіа». Як це – бути президентом-олігархом в країні, де люди виживають, а не живуть? Що відчуває Петро Олексійович, будучи на своїй посаді? Чи відчуває пан Порошенко ціннісну невідповідність самого себе тій ситуації, в якій знаходиться? Саме ці питання Марина Баранівська поставила, керуючись не редакційним завданням (воно було іншим), а власним відчуттям справедливості та особистими враженнями від атмосфери цієї прес-конференції. Відповідаючи на ці питання, Петро Порошенко запросив Марину Баранівську провести з ним один день, щоб переконатися, що «його життя – не цукор». Надалі ми будемо повідомляти, як триває процес переговорів із прес-службою президента щодо реалізації його запрошення.
Зустріч Порошенка з пресою тривала дві години. «Ми тут обговорювали, яке заспокійливе випив Петро Олексійович, тому що він був дуже спокійним, дуже стриманим і виваженим. Чесно кажучи, щось для цитування навіть важко вибрати… Ну, тобто ні новин, ні цитат, ні відповідей», – ділиться враженнями Ольга Кошеленко.
Багато хто з журналістів йде з розчаруванням, бо знову не вдалось поставити питання президенту. Серед таких – редакторка телепроекту «Крим.Реалії» Анжеліка Руденко. «Мені здається, прозвучало багато слів, але конкретних чітких відповідей я особисто як журналіст не почула. Для мене була дуже важливою тема Криму. Він згадував Крим кілька разів. Для нас було важливо почути відповідь на основне питання: який план деокупації Криму є у президента? І дуже важливо знати, що робиться президентом для українців, які лишилися там, у Криму. Думаю, що такого плану у нього немає. Якби він був, ми б про нього хоч якось дізнавалися», – каже Анжеліка Руденко.
