23 березня – старт XV-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Цього року фестиваль має деякі нововведення – зокрема змінилась його основна локація, а також вперше в його історії відбудеться національний конкурс повнометражних стрічок Docu/Україна. Але, як завжди, фестиваль матиме спеціальну тематичну спрямованість.
Тема цьогорічного Docudays UA – «Рівні рівності», тобто різноманітні аспекти рівноправ’я людей незалежно від їхньої статі, кольору шкіри, стану здоров’я та інших особливостей. З 23 по 30 березня (а саме стільки триватиме цьогорічний Docudays UA) організатори фестивалю пропонуватимуть своїй аудиторії подискутувати про поширені стереотипи та визначити, як сповідувати практики рівності в нашому повсякденні. У рамках фестивалю заплановано шість кінопрограм, присвячених групам людей, які найчастіше стикаються із нерівністю, зазнають дискримінації у суспільстві та є недостатньо репрезентованими у медіа. Ба навіть більше, оргкомітет Docudays UA вперше в Україні готує покази, які будуть доступними для сприйняття людьми із вадами слуху та зору.
Фестиваль відкриється стрічкою угорської режисерки Бернадетт Тузи-Ріттер «Жінка в полоні» про долю 52-річної сучасної угорки-рабині Маріш, яка після двох років зйомок наважується на втечу та спробу розпочати своє життя з нової сторінки. «Відеотека» відвідала прес-показ цієї стрічки і спитала у PR-директорки Docudays UA Дар’ї Аверченко, що саме підштовхнуло команду фестивалю обрати саме цю кінокартину для показу під час церемонії відкриття цьогорічного фестивалю.
«Ми були вражені цією історією. Нас вразило те, що в сучасній Європі існує рабство», – каже Дар’я. – «Здавалося б, у Латинській Америці це норма. В Африці – десь там чув, але це далеко, да? А тут – сусідня країна! Ми обговорювали: може, ми щось не зрозуміли до кінця? Але потім, коли ми глибше почали піднімати це питання, правозахисна частина нашої команди почала розказувати про випадки рабства в Україні – про те, як люди працюють на фермера, здаючи свої паспорти і потім не бачачи цих паспортів. Вони роками живуть у якихось бараках, зустрічаються, народжують дітей, в яких теж немає ні документів, ані прав… Ця тема породила таку кількість дискусій у нашому фестивальному офісі, що я подумала: це той фільм, який треба точно брати».
Українці повстають проти держави як системи, яка покликана тримати нас всіх у становищі рабів. Ми повстаємо, платимо за своє визволення за найвищою ціною – ціною людських життів, система наче піддається, але згодом швидко відновлюється. Як діяти у цій ситуації? Таким було ще одне питання «Відеотеки» до Дар’ї Аверченко, яка вже багато років працює у команді фестивалю.
«Треба працювати далі. Не знаю кращого порятунку від депресії та сумних думок», – переконана Дар’я. – «Я думаю, що у нас немає іншого шляху. Ти просто обираєш, на якому ти боці. Якщо у тебе є віра в якісь зміни, і ти не збираєшся помирати завтра, то значить треба працювати… Я пропоную подумати не про масові процеси, а про те, що ти особисто можеш змінити».
Детальніше із програмою цьогорічного Docudays UA ви можете ознайомитись на офіційній сторінці фестивалю.
